Як волинське село оговтується після падіння ракети
Волинь

Як волинське село оговтується після падіння ракети

7 серпня 2022, 15:34
0
0
Сподобалось?
0

Майже 200 чоловіків з Дубівської громади Ковельського району мобілізовані на війну. На щастя, ніхто з них не загинув. Вони захищають нашу країну на Сході і Півдні, аби війська окупантів не дійшли до їхніх домівок. Але війна не оминула Дубове. 25 липня над селом було збито два ворожі безпілотники. Уламки ракети впали на одне з обійсть найбільшої вулиці села. Багато хат пошкоджені, є поранені. Але найбільше горе – це смерть Григорія Ломазюка. Він став першою цивільною жертвою війни на Волині. 

Племінника врятував стіл, а дружину – стіна

І через декілька днів після трагедії жителі Дубового у шоковому стані від пережитого. Усі розуміють, що в країні війна. Але що вона так близько опиниться, не очікували. Про Григорія Ломазюка люди кажуть: «Господар». Всюди у нього був порядок, все до ладу. З дружиною Надією працювали у ДОЦі, завжди все робили разом. Хату звели ще у 1970-х роках. Поки були молоді і здорові, хазяйство тримали. А коли літа на зиму повернули, залишилися тільки курочки та пес Жук. 15 липня Григорій Ілліч відзначав 70-річчя. Як розповіла донька Наталія, були всі свої – не той час, щоб влаштовувати гучне святкування. Ще перед ювілеєм внучка Христина попросила дідуся, щоб сфотографувався. «Буде пам’ять», – казала. Ніхто і не думав, що ця світлина виявиться останньою.

– Я була на роботі. Наш центр соціального обслуговування розташований у приміщенні сільради. З жахом побачила, як ракета впала на вулицю, де живуть батьки. І тут Христина дзвонить і кричить: «Вона у баби на подвір’ї зірвалася!» Поки я прибігла, тут уже були люди і стали діставати з-під завалів брата Андрія та батька. Тато ще був живий. Помер на моїх руках, – з болем згадує Наталя. 

Уже потім відтворили події того дня. Григорій Ілліч з Надією Сергіївною сіли їсти. У цей час зайшов племінник Андрій: йому потрібна була якась деталь. Запрошували і його до столу, та чоловік відмовився. Мовляв, зачекаю. «То чого ж чекатимеш? Пішли, візьмеш те, що треба, та й підеш по справах», – сказав дядько Григорій і повів Андрія у майстерню. А вже через декілька хвилин туди впав безпілотник та уламки ракети.

– У тата там стіл такий стояв з металевою поверхнею. Андрій нахилився під нього, аби дістати те, що йому було треба. Це й врятувало життя. Зараз він перебуває у лікарні. В Андрія переломи ребер, забій грудної клітки… Травми важкі, але живий. А тато… – донька не може змиритися з його загибеллю.

Каже, маму врятував той славнозвісний принцип двох стін. Адже вибухова хвиля дуже пошкодила хату – вона зруйнована. Жити там не можна: знесло дах, повибивало вікна, стіни потріскалися… Маму Надію Сергіївну забрала до себе. І хоч має у доньки окрему кімнату, плаче, що хоче у свою хату. Адже тут все її життя.

– Люди дуже нам допомогли, – з вдячністю каже Наталія. – У перший же день розібрали завали майстерні, хліва, який горів, літньої кухні. Чотири причепи сміття вивезли. Зараз перебираємо дошки. Електрики безплатно налагодили подачу світла. А як воно далі буде – побачимо. Для відновлення потрібно багато коштів – батьки ж усе життя будували. 

Біля хати вціліли дерева, виноград, посаджені господарем-трударем. Радує око різнобарв’я квітів, у яких кохається господиня. Коли вона сюди повернеться – невідомо. А Григорія Ілліча в останню путь проводжали з його двору. Не хоче звідси йти собака Жук, якого врятували з-під завалів. І тепер він єдиний, хто ночує у зруйнованій хаті. Стереже.

Приїхали на «тиху» Волинь  з Харківщини – і потрапили під обстріл

У другій половині хати живе брат Григорія Ломазюка 74-річний Петро з дружиною. На літо у гості приїхала з Харківщини донька Ірина з чоловіком і двома дітьми. Дивом врятувалися. Жінка показала сліди від осколків у стіні навпроти вікна. У момент вибуху господар стояв у кімнаті біля простінка.

– Татові осколками посікло ноги. Поки що він у лікарні, – каже Ірина. Вона з чоловіком та двома дітьми приїхали на Волинь з Харківщини. – Ми живемо у Слобожанському Чугуївського району. Над нами постійно щось бахкає, правда, ще жодного разу у селище не прилітало, – розповідає далі жінка. – Дуже часто ночували у підвалі. Навчилися розрізняти звуки артилерії, мінометів, ракет. У нас діти граються у пісочниці в похорон путіна – закопують його. Моя восьмирічна донечка весь час просила завезти її туди, де тихо, до бабусі на Волинь. Ми приїхали, провели спокійну чудову відпустку, мали того дня увечері повертатися додому. А тут таке… Усе трапилось в одну секунду. Діти майже не постраждали. Тільки тепер донька боїться, каже: «Хочу додому». Ми тут трохи порозгрібаємо завали і поїдемо. Добре, що батькам є де жити.

І хоч на вулиці Шевченка багато хат пошкоджені після падіння ракети, найбільше після Ломазюків потерпіли сусіди Головії. На їхньому обійсті знесло дах господарської будівлі, у хаті залишилось одне ціле вікно – дев’ять забиті плівкою. Пошкоджений шифер на даху, облетіла штукатурка, понівечена машина, яка стояла у дворі. Та господарі тішаться, що майже не постраждали їхні доньки 14 і 16 років. Адже кімнаті, де вони перебували, дісталося найбільше. Дівчат присипало штукатуркою. Звісно, вони налякалися, бо вдома були самі, батьки – на роботі. Микола Головій служить у місцевій теробороні, його дружина Олена працює у Ковелі. Після дзвінка молодшої доньки, яка переляканим голосом говорила про вибух, примчала дуже швидко. Тепер господарі думають, як відновити свою хату до зими. Адже їм переїхати немає куди. Микола Володимирович дуже сподівається на допомогу від держави.

Голова Дубівської громади Роман Троцюк каже, що у постраждалих є два шляхи: подати документи на компенсацію через «Дію» або ж відбудовувати самостійно.

– Компенсацію від держави вони можуть чекати роками. Адже у нас цілі міста зруйновані! Тож весь цей час люди не зможуть нічого відновити. Так само наразі не встановлюємо суми збитків. Адже для цього треба найняти проєктантів та будівельників. Це дорого, тож гроші ліпше витратити на відбудову. На неї ми збираємо гроші. Домовляємось з різними фірмами, які торгують будматеріалами. Щось дадуть безкоштовно, щось зі знижкою. Будівельники погодились працювати «за обід». Тож помалу усе відновимо.

Наталка СЛЮСАР

Якщо хочете допомогти відновити зруйновані будинки, кошти можна переказувати на рахунок громадської організації «Діємо вже».

ЄДРПОУ 44747407 АТ КБ «ПриватБанк», UA 513052990000026000000, рр 4246 0010 0355 6663, Олена Дмитрівна Головій.

Або на рахунок 4149 4991 1825 8233, Наталія Григорівна Хвіць, донька загиблого Григорія Ломазюка.

Подвір’я ЛОМАЗЮКІВ після падіння ракети
Григорій ЛОМАЗЮК



Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися