Ще ніколи українська мова не звучала у цілому світі так піднесено, як зараз! І невже треба було дочекатися війни, щоб з України зникли російські пісні, а депутати заговорили мовою свого народу? Українська визнана однією з найкрасивіших мов у світі. Вона така барвиста і багата, що можна писати твори, де всі слова починаються на одну букву! Таке відкриття мені зробив у 2007 році Панас Столярчук – волинянин, професор ветеринарної медицини.
Майбутній науковець у дитинстві пас корів
Нині у Фейсбуці часто поширюють твори Панаса Столярчука, де всі слова на одну літеру – оповідання «Перший поцілунок» та вірш «Самотній сад». Але ніхто не знає, хто їх автор. А це талановитий волинянин – мій земляк Панас Столярчук, який народився у маленькому селі Семиреньки тоді Локачинського району. З простого хлопчини доріс до професора, заслуженого діяча науки і техніки, завідувача кафедри годівлі тварин та технології кормів Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С. З. Гжицького. Був безмежно закоханий в Україну. Як зараз пам’ятаю цю зустріч. Високий, статний, з пишними вусами та відмінним почуттям гумору. Саме з жартів і почалося наше знайомство, бо я була ще студенткою і не знала, що питати у професора.
– Не переживай, – одразу вловив мій настрій. – Я теж сільська дитина. Пас корів, овець, коней. З 6 до 16 років «гриз» цю науку. Але любив дуже вчитися. І Затурцівську школу закінчив із золотою медаллю. Мріяв вступити у Київський університет імені Тараса Шевченка, але не пройшов по конкурсу. То пішов у колгосп.
А потім вступив у Львівський зооветеринарний інститут на зоотехнічний факультет, який закінчив із відзнакою у 1961 році. Мав гарний голос і любив виконувати українські пісні, був старостою курсу та учасником ансамблю народних інструментів. Всі знали його як великого патріота, який збирав цікаві історичні факти та видав не одну книгу. А ще проводив пошуки і встановлення могил відомих діячів різних часів України і Польщі. На цю тематику писав чимало статей, які друкувалися в українських і польських виданнях. Так він зробив чималий внесок у зміцнення дружби наших народів. Кілька років очолював Народний музей історії університету. Проводив екскурсії, шукав експонати. Тепер би сказали, що він волонтерив, а тоді – працював на громадських засадах, бо любив історію. На роботі він був відмінним фахівцем. Автор шести довідників і 165 наукових праць. Вдома – люблячий чоловік та батько двох синів. А ще – талановитий художник. Малював прекрасні пейзажі, любив різьбу по дереву.
Друкувався в іноземних виданнях
У 2007 році ще не мав такої популярності інтернет, велику вагу мало друковане слово, тож твори Панаса Зиновійовича публікували не лишень всеукраїнські видання, а й діаспорні газети за кордоном. Він був одностайний у тому, що не можна забувати рідну мову.
– В Україні всі керівники різних рівнів, як і народні депутати, повинні вільно розмовляти державною українською мовою, інакше вони проявляють неповагу до народу, який їх обрав, якому вони повинні служити. Всі представники, що репрезентують Україну за кордоном (офіційні візитери, учасники конкурсів, змагань) повинні також виступати державною мовою! – наголошував Панас Зиновійович. – Моя дружина – донеччанка із Волновахи. Але якби ви почули барвисту українську мову моєї Тамари Максимівни (бібліотекарки медуніверситету), то, не вагаючись, повірили б, що й на Донеччині є щирі українці.
Столярчук писав не лише наукові праці, а й гуморески. Вмів майстерно подати свою думку, використовуючи прості слова. Висміював багатство та ницість людей. Відомий гуморист Павло Глазовий, читаючи ці твори, наголошував: «Ви – рідкісно талановита людина! Бережіть все дотепне й веселе, що вийшло з-під вашого пера!» Чесно зізнаюся, коли зустрічалася з професором, не усвідомлювала, яка переді мною велика і багатогранна особистість. Ще тоді Панас Зиновійович запрошував у гості, щоб познайомити з родиною. Йому дуже була приємна увага земляків. На жаль, я так і не знайшла часу. Тепер шкодую… Бо скільки ще цікавого могла б дізнатися від цього мудрого чоловіка! Панас Столярчук помер у 2011 році. Йому було 74. Похований на Личаківському кладовищі у Львові. У моїй бібліотечці є дві його книжки з автографами. І теплі спогади в душі.
Руслана ТАТАРИН
САМОТНІЙ САД
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад…
Сріблом стеляться сніжинки,
Спить самотній сонний сад…
Перший поцілунок
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: «Приїздіть, пане Павле, – писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, – погостюєте, повеселитесь». Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенського пива. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли. …Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!