Колись у кожній хаті було по дві-три корови. Бо зарплат не платили, а за молоко, хоч і з затримками, але давали «живі гроші». Тепер всі почали їздити на заробітки – і нема часу господарювати. Старші люди гірко жартують, що скоро корову можна буде побачити лишень в зоопарку. Винятком у цих реаліях є молода багатодітна сім’я Махновців із Годомичів Колківської громади. Вони тримають аж шість корів!
З міста повернулися у село
Годомичі – велике, розкидане село. Має аж дев’ять вулиць.
– У нас раніше всі люди корови тримали, а тепер геть не хочуть, – розповідає староста Любов Мартинюк. – Маємо 735 жителів, то дві сім’ї тримають три корови, одна – чотири корови і Махновці – шість! Решта хто по одній чи дві. На нашу кількість людей маємо лишень 98 корів.
Їдемо до оселі Василя і Тетяни, щоб дізнатися, що спонукало завести таке велике господарство. 42-річна Таня розповідає, що вона знає і смак міського життя, бо, коли у двадцять вийшла заміж, разом з чоловіком винаймали помешкання в Луцьку. Там добре жити, коли є хороша робота. А коли народилися донечки, грошей стало не вистачати, тому й вирішили вертатися в село.
– Оселилися в хаті бабусі Люби. Вона вже мала корову, потім мені ще теличку свекруха подарувала. А згодом двоє корів у людей купили. Ось так почали хазяйнувати, – сміється жінка.
Її натруджені руки доводять, що праця ця нелегка. Та й кожен, хто колись мав корову, знає, скільки їй сил треба віддати. А тут аж шість! Може, й у цілому районі ніхто скільки не тримає. Звичайно, допомагає чоловік. Мають тракторця, різний реманент, щоб сіно заготовити. Та все одно таке господарство – це важка робота, де нема вихідного ні у свято, ні в будень.
Діти отримують зарплату
Таня розповідає, що доїть корів апаратом. Молоко не здають, а все пускають на переробку. Жінка сама, дивлячись відеоуроки по інтернету, навчилася варити різні види сирів: качоту, халумі з м’ятою, моцарелу, косичку, бринзу та фету. Покупців мають у Луцьку. Містянам дуже подобаються смачні, без хімії, молочні вироби цієї сім’ї. Це основний їхній заробіток. Тому в цій великій родині до роботи привчені усі, поблажки є хіба для найменшої п’ятирічної Соломійки. Старші 16-річна Надія та 13-літня Мілена вже вміють сир варити. Щебетуха 11-річна Оксана та 8-річна Софійка й корів у череді можуть пасти. За це їм тато видає зарплатню по двісті гривень у день. Якщо взяти до уваги, що майже тиждень потрібно відпасти, то дівчата можуть добре заробити.
– Ой, вони день-два попасуть, а потім ні грошей, ні гнати в череду не хочуть, – сміється мама. – А я люблю… Бо вдома роботи гора, а біля корів хоч відпочинеш. Дуже подобається трави різні збирати, у мене всі чаї натуральні. А в садку росте м’ята, яку додаю до свого сиру халумі, що має особливий смак. Покупці дуже його люблять.
Таня із задоволенням розповідає про процес виготовлення сиру. Він відбувається поетапно, бо один можна зробити за кілька днів, а, наприклад, італійську качоту треба місяць витримувати при температурі +10 градусів. Мало хто знає, що для того, щоб отримати кілограм сиру, треба використати приблизно десять літрів молока. Вже три роки Махновці реалізовують свою продукцію. І Таня жартома зізнається, що якби не корови, то не знає, чим би зайнялася у селі. А так, хоч і важко працюють, але діти виросли на домашньому молочному, й на свої потреби гроші є.
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!