Костянтин МРОЧКО
Волинь

В Ізраїлі назвали вино…на честь Героя з Волині

7 червня 2023, 14:43
0
1
Сподобалось?
1

8-го березня минулого року Алла Мрочко із Благодатного Нововолинської громади збирала посилку для сина, який у ті дні воював на Київщині. Тоді жінка ще не знала, що її Костя загинув у бою. Через кілька днів президент присвоїв йому звання Героя України. І хоч Київщину давно звільнили, поплакати на могилі сина вона досі не може – її просто немає. А у далекому Ізраїлі з винограднику, який садив Костя, зібрали перший урожай. І вино, виготовлене з нього, назвали на його честь.  

Першу повістку отримав на свій день народження

Про сина мама Алла Євгенівна може розповідати годинами. Все у будинку в Благодатному нагадує про нього – магнітики на холодильнику, фото у кімнаті, теплиця… Мама і син були дуже близькими, так повелося з його дитинства. Адже жінка рано овдовіла, на руках залишилося двоє малих дітей – Костя і Галинка. А на вулиці – дев’яності. Досі пані Алла з жахом згадує ті часи, коли іноді навіть не було що дати дітям їсти!

– Якось Костя приніс кросівочки, він їх біля смітника взяв. Каже: «Подивись, мам, тут тільки невеличка дірочка протерлася. Я зашию і будуть, як нові». Мене тоді стали душити сльози… – досі при цих спогадах тремтить голос жінки. – І я зрозуміла, треба щось робити – поїхала у Польщу на заробітки. А діти вдома самі залишились. Кості тоді було 11 років. Справлялися. Тато з мамою наглядали, вони у селі недалеко жили. Зате знаєте, які діти у мене дружні були!   

Війна у родину Мрочків увірвалася 9 квітня 2014-го року. Того дня Костя святкував своє день народження – 30 років. І отримав повістку. Його мобілізували в 51-у бригаду. Коли син взяв до рук зброю, його мама стала волонтерити, збирала і передавала Кості та його друзям посилки.

А її син ще тоді воював геройськи. Волиняни Микола Тишик, Костя Мрочко та Роман Ляшко підбили не один ворожий панцирник, а взимку 2015-го вивели з-під Дебальцевого колону наших танків по мінному полю!

Після демобілізації Костя поїхав в Ізраїль. Там працював на фермі, яка вирощувала органічні продукти. Посадив виноградник, подорожував, зустрів кохану жінку. Але серце рвалося в Україну.

– Костя приїхав за пів року до початку великої війни. Хотів набутися зі своїм сином. Казав: «Мам, час летить, а я не бачу, як росте Василько». От і приїхав, – тяжко зітхає пані Алла. – Доля дала нам час, аби разом побути, наговоритися, надивитися один на одного. Коли він вирушав на війну, я якось у серцях сказала, що треба ж тобі було приїжджати! А він так подивився: «Мамуню, ти справді віриш, що я сидів би ТАМ, коли б ви були тут?» І я зрозуміла, що його ця війна не оминула б.

Вирішили в полон живими не здаватися

24 лютого Костянтин Мрочко вивозив свого сина, сестру і племінників з Києва, де вони жили. Виїжджали під звуки повітряної тривоги через Ірпінь, Бучу, Бородянку… Вони дивом встигли проскочити перед заходом у ці міста колон рашистських танків.

– Зранку Костя встав, випив кави, дав вказівки, як ми себе маємо поводити. «Мам, якщо що… ти маєш бути сильною», – сказав наостанок, – тремтить голос в Алли Мрочко. Жінка тоді відкидала всі думки про найгірше. Чекала коротких повідомлень від сина і активно включилася у допомогу армії. Ліпила вареники, пекла пиріжки, шукала і пакувала речі.

– Восьмого березня я збирала сумки, Саша, наш волонтер, їхав до хлопців і мав їх відвезти. Я тоді помітила, що він чомусь не дивиться мені в очі. Уже знав, що Кості немає…

На початку березня бійці 14-ї бригади імені князя Романа Великого, до якої приєднався і Костянтин Мрочко, тримали оборону Макарова. Селище біля Житомирської траси для окупантів було дуже важливе, тоді б вони могли оточити столицю. Костянтин став членом екіпажу танка «Фагот». Троє чоловіків між собою домовилися, що у разі, якщо танк підібʼють, в полон не здадуться. Костя тоді сказав: «Якщо загинути, то краще загинути героєм». Командир танку Олексій Гребенюк розповів мамі Кості про те, як загинув її син.

– Вранці восьмого березня три українські танки прийняли бій на полі біля села Липівка неподалік від Житомирської траси. Коли попали в Костін танк, Олексій дав команду покинути його, заглянув в люк і побачив, що Костя без свідомості. Торкнувся його, а він так голову схилив… – забриніли сльози в голосі мами. – А потім був ще один приліт… Олексій відлетів без свідомості. Механік також вискочив. А танк загорівся…

Із Макарова рашистів вибили, і до Житомирської траси ворог не прорвався. Наші воїни зупинили окупантів ціною власного життя.

Уже 12 березня вийшов указ президента про присвоєння звання Героя України танкістам, які загинули у тому бою. Сергію Васічу із Хмельниччини та волинянам Олегу Свинчуку, Віталію Пархомуку та Костянтину Мрочко.

Вино «Костя» питимуть за перемогу

Зі всіх героїв тільки рідним Сергія Васіча вдалося кілька тижнів тому перепоховати його вдома. Алла Мрочко каже, що у них також відбирали зразки ДНК. Але збігів поки немає. Хоч танкісти загинули в один день. Після вигнання рашистів з Київщини останки воїнів з танків були перепоховані у селі Фасівочка Макарівської громади.

– Жінка Васіча Руслана їздила туди. Каже, там так багато могил… А пʼять поховань з деревʼяними хрестами окремо знаходяться. Це з того поля… Під номерами 92, 93… – веде сумний рахунок мама.

Самі ж танки ще донедавна стояли серед поля. Костіна сестра Галина у річницю його загибелі їздила туди і взяла попіл. А раптом не вдасться знайти останки брата?! Вони ж хочуть зараз тільки одного – мати змогу поплакати на Костіній могилі. Невже так багато просять? Виявляється, у нашій державі навіть родинам Героїв України треба пройти сім кіл пекла, здати декілька разів ДНК. Написати купу паперів, щоб похоронити з почестями вдома свого героя… Ганьба українським слідчим! Нещодавно іржаві танки з поля забрали. На ньому зеленіє пшениця… І тільки зрізані верхівки сосон і ділянки випаленої землі нагадують про той бій.

В Ізраїлі ж на винограднику, який садив Костя, зібрали перший врожай. На жаль, без нього. Та власники винограднику захотіли вшанувати памʼять про свого українського друга і назвали виготовлене рожеве вино «Костя». Про це розповіла Костіна кохана Ліад, яка нещодавно приїжджала з Ізраїля у Благодатне, аби познайомитися з його сімʼєю. На етикетці написали коротко історію воїна. Тепер кожен, хто смакуватиме  це вино, знатиме про українця Костянтина Мрочка, людину з великим серцем і патріотом своєї землі.

Коси його мами Алли досі покриває чорна хустка. Каже, що не знімає її, бо поки не знайшли Костю, щодня везуть з фронту інших синів. Вона носитиме її до перемоги. А ще саме за нашу перемогу відкоркує першу пляшку вина, названу в честь її сина.

Наталка СЛЮСАР

Вино «Костя»


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися