Того дня діти Світлани та Юрія Ляхів, які проживають у Гірниках на Ратнівщині, вдома залишились одні. Мама зі старшим сином Тимофієм поїхала по ягоди, а тато на пішов у магазин по хліб. Наглядала разом із сестричками за меншими братиками Іванка, якій тринадцять років. Вона якраз готувала їсти, а Андрійко та трирічний Володя гралися на вулиці. Володя, хоч і мале ще дитя, та по-своєму опікався меншеньким: то те не можна робити, то туди не можна йти - посварював-вчив братика. А коли Андрійко опинився у ставку, не розгубився і побіг кликати на допомогу.
- Я відразу здогналась, що Андрійко у ставку, хоч Вова і не зовсім зрозуміло говорить, - розповідає Іванка. - Ні один братик, ні інший у тому ставку жодного разу не купались, та і я ніколи. Вова то взагалі боїться води. Тоді я хутчій побігла до ставка, і побачила у ньому Андрійка, який плавав зверху. Витягла його, а він уже не дихав. Стала робити масаж серця, штучне дихання, за ніжки трясла, і щоразу з братика виходила вода то ротиком, то носом. І він ожив...
- Злякалась дуже?
- Мені не було часу лякатись. Це вже потім... Але тепер мені, здається, що я уже нічого не боюся.
- А хто навчив надавати першу допомогу утопленику?
- Я по телевізору бачила і рятувала братика, як могла, як вміла. А сестричка побігла до сусідів і їх покликала на допомогу. Коли вже Андрійко трохи ожив, я подзвонила тітці Оксані, яка близенько біля нас живе. Вона прибігла, прибігли й сусіди. А потім ми вибігли на дорогу, зупинили мікроавтобус, і тітка Оксана та тато, який саме повертався з магазину, повезли Андрійка до лікарні. Братика п'ять днів лікували в реанімаційному відділенні, а потім три дні у дитячому. А тепер Андрійко з нами і ми раді, що він живий.
Валентина БОРЗОВЕЦЬ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!