У Соколі Рожищенського району кілька тижнів точаться суперечки, що буде з їхньою місцевою амбулаторією. Після впровадження медичної реформи все фінансове утримання непосильним тягарем лягає на плечі сімейного лікаря. Саме через це у селі й виникла проблема.
Було відділення на 25 ліжок
Завідувачка Сокільської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини Валентина Ласкава найперше проводить невеличку екскурсію приміщенням, яке було збудоване у 1962 році. Колись тут знаходилося стаціонарне відділення на 25 місць (зараз лише денний стаціонар на п’ять ліжок). Діяло інфекційне та терапевтичне відділення. Потім – геронтологічне. Та йшли роки, зменшувалося фінансування, все потроху занепадало. Дівчата-працівниці самі ремонт робили, білили-фарбували, щоб зберегти будівлю. Й зараз хоч зовні вона виглядає непогано, а всередині – страхіття. У маленькому коридорчику нещодавно робився добротний ремонт на 50 тисяч гривень, але вже повилазив грибок. Він буквально росте на стінах! Дах тече, і деякі стіни в кабінетах повністю вкриті коричневими плямами, штукатурка повідлітала. Підлога прогнила, і пацієнти ризикують зламати ноги, втрапивши у такі «ямки» на коридорі. Як утримати таке приміщення понад п’ятсот квадратів?
– Коли я у 1993 році прийшла сюди на роботу, то обслуговувала понад чотири тисячі осіб, – розповідає Валентина Федорівна. – Нині до нас належать лише Навіз, Духче та Оленівка. Коли ми отримали вакцини та почали реєструвати тих, хто є, то нарахували лише дві тисячі. Я ж маю набрати 1800 декларацій. У мене не буде стільки людей! Тому виникає проблема: за ці декларації, що я назбираю, і кошти, які будуть виділені на них, я не утримаю таке приміщення! А ще ж я маю забезпечити зарплату персоналу, ремонт, заправку автомобіля та ще сотні дрібних потреб. З державного бюджету на проведення медичної реформи для нашої амбулаторії виділяють понад 900 тисяч гривень. Ми хочемо вкласти їх у невелике приміщення, яке не заражене грибком, і після ремонту там буде тепло й комфортно пацієнтам. У Соколі є стара аптека, хотіли там зробити амбулаторію. Наше село в центрі, й сюди зручно добиратися всім.
Чужі приймають, свої не хочуть?
Валентина Федорівна та її підлеглі сподівалися, що сільська рада віддасть їм приміщення колишньої аптеки, яка стоїть пусткою уже кілька років. Вона простора, має площу 108 метрів квадратних. Місця всім вистачатиме. Однак і сільський голова, і більшість депутатів не підтримали їхньої ініціативи, бо там запланували зробити музей села.
– Моя позиція однозначна: амбулаторія має бути там, де є, – твердить Сокільський сільський голова Олег Бондарук. – Приміщення підремонтувати, і воно ще послужить. Найлегше його закрити, люди все розікрадуть. Прийде нова влада, щось зміниться – і скажуть знову треба відкривати. Уже маємо досвід, коли всюди закривали дитячі садочки, а тапер громади мучаться, щоб їх відновити. Я нічого не маю проти Валентини Федорівни, вона хороший спеціаліст, і розумію, що їй важко буде утримати все приміщення. Тому висловлював таку думку, щоб лише частина закладу обслуговувалася. Але вони затялися, що хочуть в аптеку – і край. Ми планували там зробити музей села, адже в Будинку культури нема де розмісти експонати. Серед них унікальні старовинні церковні записи до 1900 року та відомості про внучку Тараса Шевченка, яка жила у Соколі, уродженця нашого села, знаного поета Олександра Богачука, пісні якого відомі в Україні.
Неодноразово у селі проводили збори на тему, де має бути амбулаторія у Соколі. Приїжджало навіть керівництво району та головний лікар комунального закладу «Рожищенський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Володимир Мосійчук.
– Амбулаторію потрібно перевести у більш компактне приміщення, бо сімейний лікар не зможе утримувати старе, яке потребує капітального ремонту, – зазначає у телефонній розмові Володимир Антонович. – Лише за мінімальними розрахунками туди потрібно вкласти 4-5 мільйонів гривень. Де їх взяти? Держава виділяє понад 900 тисяч для того, щоб зробити хороші умови праці для лікаря та пацієнтів, то ж ми хочемо використати їх на інше приміщення, більш доступне для утримання.
Люди одностайні в тому, що амбулаторія має залишитися у самому селі, а щодо місця, то думки діляться. Тітка Надя, яка їхала велосипедом, відмовилася називати прізвище, бо «не хоче сваритися з дохторкою», за те, щоб амбулаторія була у старому приміщенні. «Там і місця більше. Є ліжка для денного стаціонару, а у аптеці де те все розміститься?» – міркує жінка. Інша каже: «Що в тому музеї? Хіба ми плужків не бачили?» Пенсіонерка Олена Дегалевич зазначає, що амбулаторія повинна діяти в селі – це однозначно, а от де – то вже хай влада думає. Поки тривають «торги» за приміщення, Валентина Ласкава розповідає, що отримала пропозиції від сільських голів з Навоза та Оленівки, які готові надати свої будівлі. Вони зацікавлені, щоб їхні люди мали кваліфікованого спеціаліста на місці. Навіть обіцяють допомогти коштами сімейному лікарю на медичні потреби. І все ж, незважаючи на спокусливі пропозиції від них, Валентина Федорівна наполягає, щоб амбулаторія залишилася в Соколі.
Руслана ТАТАРИН, Волинська область
Фото автора
Передрук заборонено!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!