Герой-танкіст одружився на дівчині, яка рік чекала його з війни
Житомирщина

Герой-танкіст одружився на дівчині, яка рік чекала його з війни

16 вересня, 19:30
0
0
Сподобалось?
0

Герой-танкіст Василь Божок – звичайний український хлопець, родом із Житомирщини, який після навчання в Академії сухопутних військ продовжив службу в 92-й окремій механізованій бригаді. Згодом розпочалась війна. Відзначився, став Героєм, продовжує служити там, де українці потребують захисту та оборони від окупанта. А цього року, повернувшись з чергового довготривалого відрядження на Донбас, герой-танкіст одружився. З дівчиною, яка майже рік чекала коханого з війни, заради нього покинула рідне місто Харків, улюблену та перспективну роботу, переїхала до нього у військове містечко…

Про це повідомляє АрміяInform.

Новину про своє весілля, напередодні Дня танкістів, Василь розмістив на своїй сторінці в соцмережі. Привітавши Героя з такою подією, дізнаюся, що весілля відбулося ще в червні. І лише тепер, перебуваючи на курсах лідерства у столиці, він знайшов час, щоб розказати про свою радість усьому світові.

Зробив пропозицію одружитися за однієї умови: почекати на нього… з рік

Повітряні кульки, обійми і… маленька скринька з обручкою на дні великої коробки…

Того дня Герой України, сміливий і мужній танкіст Василь Божок хвилювався чи не найбільше у своєму житті. Менш ніж за пів року після знайомства з коханою дівчиною, пропонував їй своє чоловіче плече та любляче серце, але за однієї «маленької» умови – вона почекає на нього… приблизно з рік.

– Я приніс велику коробку з гелієвими кульками, поклав на її низ обручку. Кохана була вражена кульками і раділа, мов дитина такому сюрпризу, не помічаючи головного. Я попросив заглянути всередину… І вона просто заклякла. Хвилину дивилася на мене, нічого не промовляючи… Поки чекав відповіді від коханої – коліна тремтіли… Видихнув, коли почув довгоочікуване: «Так!».

За кілька тижнів він вирушив на чергове відрядження на Схід, а красуня Таісір залишилася чекати на нього вдома.

Довгі місяці хвилювань, телефонних розмов, смс, фотографій замість теплих і рідних обіймів. Вони витримали все, дочекалися один одного і нарешті поєднали свої життя в шлюбі.

«Вона змирилася з тим, що її чоловік – герой, так само як і я, що моя дружина – неземна красуня»

На запитання, як сприймає кохана титулованого чоловіка, Василь з усмішкою відповідає:

– Вона змирилася із тим, що її чоловік – герой, так само як і я, що моя дружина – неземна красуня, – сміється він. – Знаєте, що відчуває чоловік, на дружину якого постійно всі обертаються?

– Тільки не кажіть, що ревнує.

– Ні, пишається. Адже вона обрала його! – каже Василь.

Так само і кохана пишається ним – своїм героєм.

А на запитання, як же познайомився з такою красунею, ще й з іншого міста, відповідає: – Все банально. На спільній вечірці у друзів.

Отже, як у «Сорочинському ярмарку» Гоголя, була ніч, точніше вечір перед Різдвом. Василь приїхав до друзів у Харків, Таісір зайшла в гості до знайомих.

– Темні очі східної красуні одразу полонили моє серце. Я в них заглянув і пропав… Вони мені потім не давали заснути всю ніч. До ранку картав себе, що не взяв її номер телефону. Тож, як тільки встало сонце, вирішив: хай там що, знову зустрінуся з нею, – каже Василь.

Із зустріччю допомогли друзі. Знову запросили обох на гостину. Після того, герой-танкіст цю дівчину від себе вже не відпускав. За кілька місяців після знайомства освідчився і ні на хвилину не сумнівався, що вона дочекається його з війни.

Після невеликого, навіть як каже капітан Божок, доволі скромного і не надто людного весілля, дружина переїхала до нього в Чугуїв. Нині, поки коханий засвоює нові знання в університеті оборони у столиці, чекає на нього в гарнізоні.

– Знаю, сумує, чекає. Але їй допомагає те, що вона займається прикрашанням нашого спільного побуту. Щодня телефонуємо одне одному, радимося з приводу найменших дрібниць – від кольору гардин до книжкової полички. Самі розумієте, який «затишок» був у холостяка. Також вона займається вихованням доньки, водить її до школи. А у вихідні, коли мені вдається приїхати додому, кохана дивує своїми смачнючими стравами, – розповідає Василь.

Своїх дівчат – кохану дружину та її доньку, яка для нього стала також рідною, – Василь просто обожнює. Демонструє фотографії та розповідає про плани поїхати на море.

– Моя сім’я – це мій тил. Надійні підтримка і рушійна сила. Де б я не був, саме вони надають мені енергії та сил. Саме вони – ті, заради кого я воюю і заради кого стоятиму до самої перемоги.


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися