Маленькій українці, якій обидві ніжки відрізав товарняк, протези виготовили у Німеччині
Житомирщина

Маленькій українці, якій обидві ніжки відрізав товарняк, протези виготовили у Німеччині

25 липня, 19:17
0
0
Сподобалось?
0


Неймовірна новина, від якої на очах з’являються сльози радості, надійшла з Німеччини: Софійка Науменко з Коростеня, що на Житомирщині, знову стала на ніжки! Це та дівчинка, про яку не так давно розповідав «Вісник+К» – поспішаючи до школи, вона втрапила під товарняк. По маленькій красуні пройшлися 60 вагонів… Шанс ходити їй дала німецька клініка, яка має досвід успішного протезування у подібних випадках. Волонтери оголосили збір коштів, журналісти кинули клич серед своїх читачів та глядачів. І диво таки сталося!

Хотіла прибігти до школи раніше

Про те, що трапилося у перші дні минулого навчального року, Софійка згадує без сліз. Здається, та трагедія уже не торкається її душі. Дівчинка розповідає впевнено, наче гарно завчений напам’ять вірш. А серце стискається від кожного почутого слова.

Софійка згадує, як виходячи з дому, запитала у мами, чи можна піти коротшою дорогою – через колії. Тоді кілька хвилин – й вона буде на місці. А в обхід довше кілометрів на два. «Під’їдь маршруткою, коліями – ні!» – гукнула мама. Але донечка не зважила на заборону. Вона хотіла прийти в школу якнайшвидше, й попрямувала навпростець.

На коліях стояв багатотонний товарний поїзд. Софійка не раз бачила, як люди пролазять під вагонами. Вона перекинула ранець й засунулась під потяг сама. Раптом він рушив.

60 вагонів(!) – чух-чух-чух… Колеса набирали швидкість, шматуючи дитину.

Машиніст зателефонував мамі

Коли машиніст зрозумів, що переїхав дев’ятирічну школярку, схопився за голову. Маленькі ніжки валялись окремо, а Софійка безсило старалась обіпертись на ручки. Вона стікала кров’ю. Чоловік знайшов портфель дівчинки, а в щоденнику – номер телефону її мами, і зателефонував.

Оксана Науменко не хоче згадувати, що їй з дітьми вже довелося перенести.

– Я виховувалася у дитячому будинку, тому не можу і не хочу допустити, щоб мої дівчатка росли, як я,– каже. – Мої діти для мене – все!

Коли перший шлюб дав тріщину, жінка спробувала поєднати долю з іншим чоловіком. Та після трагедії із Софійкою почула від нього: «Інвалід у хаті мені не потрібен». Важкий удар долі. Куди йти, якщо ні родини, ні друзів, які могли би прихистити, нема. І руку підтримки сім’ї простягнули волонтери.

З великою вдячністю мама згадує свою першу помічницю Тетяну Антончук.

Лікар сам не має однієї ноги

Сьогодні вони із Софійкою в Німеччині, у клініці «Новаліс». Дівчинкою опікується головний ортопед, який добре знається на усіх особливостях протезів. Це – Сергій Еберлін. Він сам без однієї ноги, адже кінцівку втратив через рак.

– У 13 років мені поставили діагноз «остеосаркома». Це рак кісток. Лікарі вже не давали жодного шансу. Тоді наша сім’я жила в Казахстані. Але мої батьки – німці. Вони й так збиралися повертатися у Німеччину, а моя хвороба це прискорила, – розповідає лікар.

За Сергія погодилася взятися відома онкологічна клініка. Він одним з перших серед пацієнтів тоді пройшов лікування за новою технологією. І вона виявилася надзвичайно успішною. Ракові клітини вдалося вбити, у 14 років він вже бігав за допомогою протезу, який замінив йому праву ногу, а у 17 сам загорівся бажанням допомагати хворим, які втратили кінцівки.

Сьогодні його досвід протезування – два десятиліття! Лікар зізнається, за його практику через руки та серце пройшли тисячі хворих. Але з таким випадком, як у Софійки, довелося працювати лише раз у житті.

– До нас з Росії привезли хлопчика, якому комбайн пошматував дві ноги. Травма така ж, як і в Софійки. Ми його поставили на протези, – не без гордості за своїх пацієнтів розповідає Сергій Еберлін.

У розмові згадує, що родина того хлопчика знайшла можливість і переїхала до Німеччини. Софійка – перша дитина з України, яку ставить на ноги. Лікар вражений її веселою вдачею і мотивацією ходити. Але наголошує: емоційний та психологічний бар’єр дівчинці слід долати разом з мамою, бо трагедія дуже вплинула на обох.

А поки Софійка робить перші кроки! Тримається ще не дуже впевнено, але вже «ганяє» м’яча. Звісно, поки мама їй кидає з рук в руки. Але коли м’яч падає, донечка вже без боязні б’є по ньому ногою! Це велика перемога!

– Я так хочу всім подякувати – і волонтерам, і тим, хто писав про мене, і тим, хто допомагав грошима, і тим, хто все для мене робив, хто лікував, влаштовував екскурсії. Всім-всім-всім! – щебече Софійка.

Їй ще важко довго бути в протезах, докучають фантомні болі, але вона з нетерпінням чекає можливості знову вдягнути свої ніжки. Розповідає, що поки вони у неї «навчальні», але через пів року має повернутися в Німеччину по «постійні». А поки хоче побачити море. Хай щастить тобі, дитино!

***

Від себе хочемо подякувати усім читачам, які долучилися до здійснення мрії Софійки. Хай кожна подарована гривня повернеться вам сторицею!

Наталія КРАВЧУК


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися