Старший інспектор підрозділу вибухотехнічної служби управління Національної поліції у Житомирській області Артем Овчаров спільно з колегами обстежують деокуповані території. Першим його бойовим хрещенням стало відрядження на Київщину після звільнення Гостомеля, Бучі та Ірпеня.
– Я поїхав туди у складі зведеного загону. І був там сорок днів. Розчищали територію від мін, розтяжок, залишків боєприпасів. Тоді працювали сапери з усієї України, – розповідає Артем Овчаров. – Найважче було бачити тіла людей, які просто лежали на вулицях. Їх ретельно обстежували, чи немає під ними вибухівки. Пам’ятаю такий випадок. У лісі під Бучею знайшли у якомусь сараї мертвого хлопчика років тринадцяти. Зовсім дитина. Очі, руки в нього були скотчем зав’язані. Його розстріляли, а тіло замінували.
Найбільше мін та боєприпасів сапери знайшли на території Гостомельського аеропорту. Артем говорить, що це були переважно артилерійські снаряди. І більшість із них обгорілі, але тим і небезпечні. Чоловік пояснює: російські війська тут стояли довго, а тому і встигли забруднити територію таким непотребом. У Гостомелі також обстежували міські вулиці і будинки.
– Виявлені боєприпаси не страшні. Ми знаємо, що з ними робити. Страшно було дивитися людям в очі. У них стільки жаху та відчаю! І в Гостомелі, і в Бучі. Вони постійно плакали, – пригадує сапер.
Наступним відрядженням була деокупована Харківщина. Туди Артем Овчаров та його колеги поїхали у жовтні і повернулися наприкінці листопада. Там майже завжди доводилося перебувати під постійними обстрілами ворожої артилерії. Бувало таке, що вони не закінчувалися ні вдень, ні вночі.
– На Харківщині ми працювали ближче до кордону з росією. У Куп’янську, Вовчанську, Козачій Лопані. Наше завдання – розмінування і підготовка території для роботи газовиків, електриків та комунальних служб. Для того, щоб працівники могли відновити жителям постачання газу, світла й води. Там російські окупанти після себе залишили цілі мінні поля, – продовжує сапер. – Найбільш небезпечні так звані «мініпелюстки». Це маленькі зелені міни. І у траві їх не видно. Пам’ятаю, ми працювали на одному із соняшникових полів. Пройшли буквально перші 20-30 метрів, і знайшли сотню таких смертельних «сюрпризів».
Артем розповідає, що небезпечні також сучасні протипіхотні міни, в яких є акустичні датчики. Адже вони відразу спрацьовують на людські кроки і миттєво вибухають. Підходити до таких знахідок впритул категорично заборонено. Такі міни вибухотехніки знищували дистанційно.
У саперній службі Артем Овчаров служить третій рік поспіль. До цього працював у кіберполіції. Чоловік каже, що робота сапера для нього – це частина його життя. Бо за кожною знешкодженою міною, боєприпасом, які залишили російські вбивці, стоїть врятоване людське життя. І це для нього зараз найвідповідальніша місія.
Олесь ТИХОНЕВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!