До архімандрита Серафима (Петручика) у село Хмельово, що в Білорусі, їдуть не лише його співвітчизники, а й паломники з України, Росії, Молдови, Польщі, Канади, Франції, США. Тут побувало й чимало волинян. Місце, де розташований Спасо-Преображенський чоловічий монастир, намісником якого є батюшка, у народі називають Серафимовою пустелею – вона єдина в Білорусі. Розташована за двадцять кілометрів від Бреста, на пагорбі, в оточенні соснового лісу.
На молебнях біснуваті виють, наче звірі
Коли отцю Серафиму, уродженцю Жабинки, було десять років, разом з іншими школярами збирав він картоплю на колгоспному полі. Потомилися, захотіли пити, і пішли до однієї з хат, що стояла неподалік. Бабуся Тетяна, якій було сто три роки, почастувала хлопців водою, а Серафиму навіть не запропонувала. Натомість передала йому в руки Псалтир, передбачивши майбутнє. Після школи юнак закінчив художнє училище і в 21 рік пішов у монастир. П’ять літ був послушником. Згодом прийняв чернечий постриг з іменем Серафим, що перекладається як полум’яний, на честь преподобного Серафима Саровського Чудотворця.
Інтерв’ю батюшка не дає. Живи, мовляв, у монастирі, спостерігай, спілкуйся з людьми і роби висновки. У Хмельово люди приїжджають здебільшого зі своїми бідами та проблемами, бо знають, що по молитвах архімандрита Серафима Бог може зцілити від будь-якої недуги: чи то пияцтво, чи наркоманія, чи рак або біснування… Тут люди милиці залишають, зловживати спиртним перестають, зцілюються від онкозахворювань, по приїзду додому безплідні вагітніють, знаходять рідних, що пропали безвісти. У пустелі часто збирається по кілька сотень паломників. Серед них і душевнохворі. Чин вигнання бісів батюшка здійснював раніше кожної суботи, тепер – раз на місяць, бо після того і сам нездужає (стільки сили це забирає). Під час таких молебнів біснуваті корчаться, виють, наче звірі.
– Я тільки молюсь, – каже, – а зцілює Господь.
– Чи порадите мені заміж виходити? – запитує одна з паломниць.
Архімандрит Серафим нахиляється до дівчини і щось їй тихенько шепоче. Та киває головою і задоволена відходить вбік.
– Не надійся на диво і на замовний молебень, трудись над душею, – звертається до чоловіка, який, видно, тут не вперше.
– Душу біль зміцнює, – підтримує жінку у чорній хустині, видно, когось близького втратила і дуже тужить.
Одній старенькій кладе свою широку долоню на голову і читає молитву. Іде поміж людей на службу до храму, благословляє, хрестить, відповідає на запитання, роздає поради… Ніхто не відходить від батюшки незадоволеним. Нікого не залишає поза увагою, навіть тих, хто не дослухається до його настанов. Каже, що Божа Мати не велить ігнорувати стражденних.
Причина наших бід – гріхи
Очевидці переповідають про випадки зцілень, що сталися по молитвах отця Серафима: про медсестру з Жабинки, у якої на ногах були страшні виразки і нічим не могла їх вилікувати. Приїхала у Хмельово лише раз – де й поділася недуга. Про хлопчика, що страждав на епілепсію і також одужав. Про десятирічну дівчинку, у якої відмовляли ніжки. Священник відслужив над нею молебень – через тиждень дитина сама прийшла до храму. Вражає й історія хлопчика з ДЦП, у якого була ще й атрофія зорових нервів обох очей. «Не переживе і ночі», – попереджали лікарі батьків, коли він народився. Нині дитина може трохи ходити, стояти без допомоги, читає вірші, співає, бачить, а ще молиться. Про нього навіть телевізійний сюжет зняли.
Є у Спасо-Преображенській обителі ікона, яка зцілює біснуватих хворих. Це образ Божої Матері Ченстоховської, на честь якої тут збудували храм. За підказкою самої Богородиці знайшли її колись давно на попелищі каплиці, де згоріло все, лише образ вцілів. Ікона постійно оновлювалася: то темнішала, то світлішала, біля неї люди зцілювалися. А нині душевнохворі її навіть бояться, як вогню, бо від образа йде велика благодать. Завдяки цій силі отримали зцілення хлопчик та дівчинка з Бреста.
– Причини наших бід – гріхи, – каже архімандрит Серафим, – а звідси – скорбота та тілесні хвороби. А ще у церкву ходити – не означає вірити. Без справжньої віри молитва не допоможе.
І радить паломникам раз у місяць сповідатися і причащатися, щодня читати хоч по одному розділу з Євангелія, робити добрі справи, тоді Бог почує наші молитви.
Наталія ЛЕГКА,
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!