Неймовірною видається історія про порятунок радянського льотчика Василя Єгорова. Він пройшов усю Другу світову війну, збив не одного ворожого літака, був нагороджений орденами та медалями. Але потрапив у полон до дивного народу, де добровільно прожив чотирнадцять літ.
Мали зріст до 50 сантиметрів
Після закінчення війни льотчик Василь Єгоров зі Смоленщини (Росія) ще встиг повоювати на японському фронті. У серпні 1945 року його літак збили над територією Монголії. На той час йому було 22 роки. Поранений Василь зумів покинути палаючий літак і на парашуті спустився на землю, опинившись у невеличкому гайку. Неподалік побачив струмочок, який пробивався з-під невисокого пагорба. Єгорову паморочилося у голові від поранення, тому приліг на траві і заснув.
Коли прокинувся, то відчув, що не може поворухнути руками і ногами. Його тіло було обмотане міцною стрічкою! Навколо лунав дивний пташиний щебет. Яким же було його здивування, коли зрозумів – ці звуки видають… крихітні істоти! Спершу подумав, що то маленькі мавпочки. Але це були сотні мініатюрних людей, одягнуті у дивний одяг і озброєні ножами. Вони називали себе племенем ханяньгі. Зріст їхніх чоловіків не перевищував 50 сантиметрів, а жінки були ще нижчими.
Змученого спрагою льотчика ліліпути напоїли гірким питвом – і Єгоров провалився у глибокий сон. Проспав довго, а коли прокинувся, то відчув прилив сил, лише боліла потилиця. Намацав рану, на якій була якась наліпка. Але чомусь подумав, що дивний народ лікує його своїми незвичайними методами. І відтоді льотчик відчув якусь прихильність до ліліпутів.
Жило це плем’я у підземних печерних лабіринтах, що тягнулися на сотні метрів. Ліліпути вирощували гриби – їли їх самі і годували ними льотчика. Одні на смак нагадували хліб, інші – м’ясо чи сир. З грибів виробляли тканини для одягу. Єгоров жодного разу там не хворів, не відчував голоду, втоми чи нудьги. Скільки часу жив у цих печерних людей, не усвідомлював. Важко працював, але із задоволенням: копав колодязі, вирубував під землею нові печери, лабіринти, прокладав тунелі. Інколи ходив з ліліпутами на полювання – їхні гострі стріли пробивали череп тварин. Здобич віддавали йому, бо самі мало їли. У зоряні ночі карлики танцювали, веселилися. Дітей у них було небагато, якщо народжувалися кволі та немічні, то десь зникали, натомість лишалися тільки здорові і міцні. До Єгорова ліліпути ставилися дружньо, їхні малюки пригощали ласощами з грибів, дарували камінчики. І у Василя чомусь навіть не виникало думки втекти з полону.
Він жив з карликами під землею, а на повітря виходив лише вночі. Одного разу, коли був на поверхні, почалася гроза. Блискавки одна за одною вдарили зовсім поруч, і Єгоров знепритомнів. Це і стало його порятунком.
Медики видалили пухлину з… грибів
Отямившись, оглушений Єгоров пішов невідь-де, блукав кілька днів. Випадково на Василя натрапили кочові монголи. Побачивши у незнайомцеві «руського», вони завезли його до радянських геологів, які якраз працювали у сусідньому Китаї. А ті уже переправили чоловіка у Союз.
Дивовижному поверненню льотчика-героя Василя Єгорова здивувалися всі, бо на батьківщині його вважали загиблим. Лише після багатьох перевірок та експертиз військове командування переконалося, що перед ними справді радянський льотчик-винищувач, кавалер ордена Бойового Червоного Прапора, який збив шість німецьких літаків! Навіть рідні не могли впізнати його, бо повернувся додому аж навесні 1959-го!
Льотчик Єгоров розповідав про життя у ліліпутів. Світові вчені згодом підтверджували здогадки, що на території Китаю та Монголії живуть карликові племена. А от радянська влада, звичайно, не повірила «побрехенькам» Єгорова. Вирішили, що його розум помутився від тривалого полону у китайців. Тим паче, колишній пілот страждав від нападів головного болю. При обстеженні медики виявили у Єгорова пухлину мозку і трепанацію черепа на потилиці правильної трикутної форми. І підтвердили, що ця операція була проведена невідомим науці способом… майже 15 років тому. Пухлину, яка виявилася згустком грибів-паразитів, видалили. Сам Єгоров вважав, що печерні карлики вживили у його мозок гриби, тим самим змусивши його добровільно прийняти рабство і полюбити своїх власників. Недарма ж Василь Єгоров настільки прив’язався до своїх експлуататорів, що залишався у їхньому полоні довгих 14 років! А удар блискавки, на думку льотчика, зруйнував дію гриба, і тоді чоловік вийшов з-під влади підземного племені.
Після операції колишньому пілоту дали групу інвалідності, і він повернувся до нормального життя. Цікаво, що вдома Єгоров став знаним копачем колодязів, бо вмів знаходити воду там, де інші не могли цього зробити. Очевидно, ця майстерність лишилася від тривалого перебування у племені ханяньгі. Якщо вірити джерелам в Інтернеті, Василь Єгоров помер у 1964 році. Чи мав він дружину, дітей – невідомо.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!