Священика врятував хрестик
В долонях отця Івана рятівний хрестик
Отця Івана Петрушка знають у Лугах не лише як сумлінного пароха, який пристрасним духовним словом навчає і веде за собою паству, але й як дбайливого господаря. Він і справді не цурається фізичної праці, утримує на газдівстві корову, свині, всіляку свійську птицю. Його можна побачити у полі з косою чи сапою, у лісі – із сокирою чи бензопилою, де заготовляє дрова на зиму. До речі, замолоду, ще до навчання в духовній семінарії, трудився у лісокомбінаті трактористом.
…Майже чотири роки тому отець Іван пішов лагодити огорожу на віддаленому від села сінокосі. День був теплий і сонячний. Раптом небо заволокли чорні хмари, почалася гроза. Він, облишивши роботу, побіг під три ялини, аби сховатися від проливного дощу. Зі свинцевих хмар щораз вдаряли смертоносні блискавиці, одна з яких і поцілила у дерева, під якими заховався священик…
– Я миттєво втратив свідомість, – згадує мій співрозмовник. – До тями прийшов, коли надворі вже сутеніло. На правій скроні і лиці запеклася кров, нестерпно боліли шия та груди, руки і ноги були безпомічними. Єдине, на що я спромігся, кволим голосом погукати когось на допомогу, чомусь вимовивши ім’я Анна. Оте ледве чутне “Анно! Анно!” й вловило вухо одного з лісорубів, які неподалік на лісосіці мешкали у тимчасовому перевізному вагончику. Він разом з товаришем подався на мій оклик, і невдовзі вони знайшли мене, безпомічного, під ялинами. Хто зна, чи вижив би я тоді, якби не прибули вчасно до місця пригоди мої рятівники.
Як вважає сам потерпілий, спершу природний електричний розряд поцілив у металевий “пупчик” на полотняному кашкеті-кепці, від чого головний убір майже наполовину згорів, а ось на голові залишилася тільки невеличка червона цятка, волосся ж навіть не присмалило. Відтак блискавка перекинулася на ланцюжок з хрестиком, що висів на шиї і грудях. Диво з див: ланцюжок геть розплавився, а хрестик – вцілів!
Що цікаво, і наручний механічний годинник не пошкодило. Натомість праву ногу «роззуло» й відкинуло черевик метрів на п’ять…
На тілі, де розплавився ланцюжок, з’явилися опіки, подекуди аж до живого м’яса. На деякий час порушилася функція голосових зв’язок, що й спричинило певний дефект мови. Медики райлікарні зробили все можливе, аби поставити на ноги потерпілого. Через два тижні його виписали зі шпиталю, але ще тривалий час священик відчував на своєму здоров’ї негативні наслідки дії природного електричного розряду.
Коментуючи пригоду, яка з ним трапилася влітку 2003 року, отець Іван мовить: “Я маю всі підстави вважати, що якраз хрестик прийняв на себе основний удар смертоносної блискавки, і через нього вона “пішла” в землю. Без сумніву, мене врятував Всевишній”.
Нині душпастир продовжує носити на грудях отой рятівний хрестик, але вже не на ланцюжку, а на шнурочку…
Іван ІВАНИШИН,
Івано-Франківська область
Фото автора
| Comments: |
