Панів від ожиріння лікували трудотерапією

Спеціалізований санаторій “Косів” розташований в оточенні вермутових сосен та смерек. Тому й повітря тут чисте та сповнене цілющими пахощами хвої. Не випадково століття тому сюди з’їжджалося панство з усієї Польщі, а нині оздоровлюються школярі, які хворіли на туберкульоз.З’їв курку – плати штраф
У 1891 році поляк Аполінарій Тарнавський заснував у мальовничій місцині Карпат санаторій, де лікував від ожиріння людей із знатних польських родин. Ніяких медикаментів хворим не пропонував, а переконував, що голод і труд – найкращі ліки. Не зважав ні на титули, ні на вік вельмож. Розпорядок дня у пацієнтів був насичений. Підйом рано-вранці, зарядка, а тоді невеличка пробіжка босоніж по росі. Потім давав їм відра та лопати й змушував працювати у садку. Хто був дуже товстий, той мав везти на круту гору тачку з камінням. Ото була потіха для місцевих селян – спостерігати, як бігає вгору-вниз з важкими ношами поважне панство. Піт котився градом з масних облич, але ніхто не смів перечити дивакуватому лікарю, бо результат був очевидний – після важкої фізичної праці зайві кілограми швидко зникали. А на обід панів чекала дієтична їжа в їдальні. Лише овочі та фрукти – і ніякого м’яса. Не всі пацієнти могли це витримати, дехто купував у місцевого населення смажену птицю й тихцем її з’їдав. Та Тарнавський як тільки чув, що хтось бував у селі, накладав на винних штраф. Мешкали пани в гарних котеджах, могли попаритися у просторій баньці, а ввечері прогулятися у прекрасному парку. Здравниця Тарнавського славилась не лише унікальними методами лікування, а й чудовим дендрарієм, де росло понад 150 дерев різних порід. Були тут кипариси, магнолії, тюльпанове дерево, багато видів бузку. На жаль, під час Другої світової війни санаторій припинив своє існування. Тарнавський, злякавшись утиску совєтів, втік у Румунію, а звідти перебрався до Єрусалима. Селяни потрохи почали вирубувати парк, розбирати деякі будиночки. І лише в 1946 році роботу санаторію було відновлено вже як офіційної державної медичної установи. Спочатку тут лікували хворих на туберкульоз різного віку, а у 80-х роках почали привозити дітей на реабілітацію після стаціонарного лікування легеневих захворювань.
Санаторій – пам’ятка архітектури
Затишні кімнатки, в яких проживають пацієнти, ззовні і зсередини оббиті смерекою, яка виділяє фітонциди, що добре впливають на органи дихання. Сучасні корпуси вдало поєднуються з архітектурою будиночків, споруджених ще за Польщі. Легендою оповитий двоповерховий котедж біля старезного дуба. Люди переповідають, що колись там мешкала донька Тарнавського, яка покінчила життя самогубством. І дотепер чути, як вночі її душа бродить порожніми кімнатами. Та персонал пояснює дивне скрипіння простіше – то стара розсохла підлога видає підозрілі звуки. Взимку там ніхто не живе, бо нема опалення, а влітку охочих переночувати вистачає.
З 1993 року санаторій “Косів”, який займає площу близько десяти гектарів, визнано пам’яткою архітектури. Та особливого захисту й підтримки від держави цей заклад не відчуває, тому керівництво змушене самостійно шукати спонсорів, щоб зробити хоча б косметичний ремонт.
– До нас приїжджають школярі з різних куточків України. Ми можемо одночасно приймати 160 дітей. Термін їх перебування від 21 дня до кількох місяців. Створено всі умови для поліпшення здоров’я та підвищення імунітету підлітків. Лікуємо захворювання кишково-шлункового тракту. Маємо бювет, де розбавляємо мінеральну воду “Моршинська”. Дітям приписуємо не лише антибактеріальні препарати, а й готуємо фіточаї, кисневі коктейлі. Є соляна кімната, кабінет аромотерапії, – розповідає головний лікар Юрій Плавюк.
На жаль, через подорожчання квитків, не всі батьки можуть дозволити собі відправити дитину в санаторій, хоча лікування тут безкоштовне. “Якщо ситуація не покращиться, ми будемо створювати платні місця. Один день перебування у нас коштує 147 гривень, але ж не всім ця сума доступна. А поки підтримуємо здравницю своїми силами,” – каже Юрій Львович. Він зазначає, що, порівнюючи з минулими роками, хворих на туберкульоз відчутно збільшилося. І виною тут не лише погана екологія чи неякісне харчування, не слід оминати такий фактор, як безвідповідальне ставлення людини до власного здоров’я. “Колись щороку проходили флюорографію, а зараз на обстеження збираються, коли вже дуже припече. Раніше в санаторії учні не курили, а тепер навіть не ховаються. Ми неодноразово робили їм зауваження, а вони огризаються, мовляв, тато з мамою нічого не кажуть, а вам яке діло”, – нарікає Юрій Львович.
У цивілізованих країнах на державному рівні активно ведеться підтримка лікувальних закладів. У нас же чиновники обіцяють підтримку лише на папері. І тільки столітні дерева, посаджені Тарнавським, залишаються вірними опікунами санаторію.
Руслана ТАТАРИН,
Івано-Франківська область

• Нравится
•