У Городно знищили вже збудований цегельний завод
Старожили стверджують, що якби цегельний завод у Городно Любомльського району на Волині в радянські часи запрацював, то Городно було б уже не селом, а таким собі «городком». Однак не судилося… Про колись збудований промисловий об’єкт тепер нагадують тільки вбиті в землю за селом сваї – лише їх не змогли витягнути і десь застосувати.– Душа болить, коли дивишся на цю руїну. Та власне це вже і не руїна – місце, що густою травою заросло, бо все розібрали, продали, – розповідає Куснищанський сільський голова Сергій Боярчук. – А там вже все необхідне обладнання було завезене для роботи заводу. Кажуть, що і покладів глини в цій місцевості на 120 літ. Однак чиясь вказівка зверху – і все розвалили. Моя мрія – знайти інвестора і таки відродити хоч маленький завод. Бо що таке підприємство у селі? Це зайнятість населення, це інфраструктура. Це цегла, якої нині не вистачає. А асфальт? Його також на ремонт доріг в Городно возили з Луцька, бо ближче до Любомля нема асфальтних заводів. Прикро, що зруйнували малі підприємства в райцентрах.
Перша письмова згадка про село датується 1487 роком. Тож Городно у 2007 році відсвяткувало своє 520-ліття. Вітати селян приїжджав навіть Микола Гнатюк, народний артист України, якого дуже вразив цей гарний куточок.
Багато допомагає селу владика Варфоломій, архієпископ Рівненський та Острозький, який звідси родом. Сільський голова каже, що він не тільки сприяє у ремонті доріг, але й облаштував у Городно кілька капличок, придорожніх хрестів. При виїзді з села височіє величний хрест, де записано, що його споруджено 1820 року в пам’ять перемоги над французами у війні 1812 року. Архієпископ Варфоломій реставрував його 2002 року, тож тепер цей хрест – як оберіг для села.
– А ще владика будує в Городно дуже гарний храм, – не приховує радості сільський голова. – Хоч у селі є вже одна церква, однак ця новобудова більш велична, простора. Поряд споруджується приміщення недільної школи. Можливо, з часом тут буде монастир чи скит. Принаймні, люди не проти такого центру духовності.
– А як селяни виживають, адже ферма розвалена? Чим займаються?
– Вигодував щось – продав, – розповідає Віра Чемко, в сім’ї якої аж четверо безробітних. – Влітку ліс виручає, на полі роботи вистачає. Отак і виживаємо. Хоч офіційного працевлаштування в селі нема, але люд не ледарює. Та й село в нас гарне.
От тільки бідкається жінка, що до Городна ввечері нема чим добратися. Автобуси курсують рідко, останні рейси до села з Любомля о 14.10 та о 15.10.
– Якби нам ще додатковий ввечері, щоб люди з Любомля з роботи чи навіть з Ковеля могли добратися в село, – каже.
Городно і справді гарне, мальовниче. От тільки не прикрашають його поламані придорожні знаки. Чиясь зла рука зруйнувала їх по всій дорозі через село і навіть за кілька кілометрів від нього. Кому зло зробили?
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Хрест на честь перемоги над французами 1812 року
| Comments: |
