Жінка, у якої 40 літ коханий жив на горищі
Перебуваючи на Тернопільщині, не могли не заїхати у село Городниця Підволочиського району, щоб дізнатися, як живе 91-річна Емілія Миколаївна Турчин. Про стражденну долю цієї жінки «Вісник+К» писав минулого року. Вона 40 довгих літ переховувала на горищі свого чоловіка-повстанця!
Вони познайомилися 1949 року. Емілія Миколаївна вчителювала, Ілько Оберишин був офіцером УПА, родом з Івано-Франківщини. Дівчина закохалася і понад усе мріяла народити від патріота. Таємно у лісі брали церковний шлюб, хоча священик Василь, брат Ілька, відмовляв Емілію, бо вважав, що усі повстанці смертники. Після вінчання Ілько пішов у ліси. Час від часу навідувався до дружини, передавав записки. А коли 1951 року загинули останні побратими, Ілька прихистили у себе батьки Емілії. Того ж року вона подарувала шлюбному чоловікові сина. Її викликали у КДБ, допитувалися, від кого народила, тому батьківство взяв на себе швагро – голова колгоспу.
Емілія Миколаївна переховувала свого чоловіка на хатньому горищі з 1951 до 1991 року! Важкі це були часи. Не раз провокатори навідувалися до неї. Були ситуації, коли подружжя могли здати. На горищі Ілько рятувався від холоду перинами, кожухами, вивчав мови. Не раз думав й про самогубство. А вперше познайомився зі своїм сином, коли тому було… 12 років, хоча жили в одній хаті. А коли син одружувався, Ілько через шпарину у даху дивився на весілля, і серце рвалося на шматки. Душу мучили й ревнощі, бо до одинокої для людей Емілії не раз сваталися чоловіки.
Почувши про незалежність України, Ілько Оберишин вийшов з підпілля. І одразу подався до Тернополя у колишній відділ КДБ. Там не могли повірити, що у них під носом жив упівський вояка! З того дня цілих два місяці дружина нічого не знала про чоловіка. Лише коли по радіо почула його виступ, поїхала у Тернопіль. «Пам’ятаєте, пане, ви у мене знімали квартиру?» – запитала. При всіх боялася зізнатися, що дружина, бо у душі ще панував страх. Згодом Оберишину виділили квартиру, де він прожив десять років. А коли занедужав, його у село забрала дружина і догледіла до смерті.
***
Тепер Емілія Миколаївна живе сама у Городниці. Хата звичайна, на околиці села. Аж не віриться, що тут на горищі 40 років переховувався повстанець і що сусіди про цю таємницю навіть не здогадувалися. Жінка вдячна своїй соціальній працівниці, адже у хаті лад і чистота. На стінах портрети молодої Емілії, її сина, померлого внука, на полицях – книжки та Біблія. У кімнаті замкнений увесь світ – ноги старенької не слухаються, тож пересувається на інвалідному візку і без сторонньої допомоги не може вийти на вулицю. Новини дізнається з радіо, яке слухає постійно. Стареньку маму навідує син, він живе у Волочиську. Незважаючи на скруту, Емілія Миколаївна не скаржиться на життя. Може, не всі спогади зринають у її пам’яті, але до сьогодні найтрепетнішою миттю у житті називає знайомство зі своїм Ільком. Перебираючи в руках вервечку, Емілія Миколаївна розпливається в усмішці:
– Боже коханий, я той момент і досі пам’ятаю! Ілько був у білому кожусі, гарний ставний молодий чоловік. Про нашу першу зустріч він написав вірш, – і жінка слабким голосом згадує поетичні щемливі рядки: – У першу нічку листопада я тебе пізнав, в темноті розмови щиро покохав. І хотів би я, щоб стала другом ти мого життя. Разом з нами днів прожитих дружно зацвіте весна…
Олена ПАВЛЮК, Тернопільська область
Фото Наталії КРАВЧУК
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!