Лучанка Валентина Гаєвська 12 років тому захворіла на рак молочної залози. Онкологію жінка поборола.
Тепер вона пише вірші, займається колекціонуванням, вирощує квіти та цінує кожну хвилину життя, - пише Суспільне Волинь.
Подвір’я лучанки Валентини Гаєвської із ранньої весни до пізньої осені потопає в квітах. Розповідає, що сусіди називають її квітникаркою.
Жінка розповідає, як вдалося пережити період, коли лікарі поставили діагноз «рак».
"Для мене це був тяжкий удар. На той час не так онкологія процвітала як в даний момент. І я дуже перейнялася. І я дуже перейнялася цією хворобою. Я пішла в лікарню. Мені сказали, що це онкологія, буде лікування, хіміотерапія, радіологія. Я прийшла додому і була у сильному розпачі. Але я подивилася, що в мене маленький онук, одна дочка не заміжня. Я захотіла боротися і жити", - розповідає Валентина Гаєвська.
Аби не впасти у відчай жінка почала писати вірші.
"Мене чоловік часто вивозив до лісу. У лісі кувала зозуля. Я послухала трошки і в мене відразу в пам’яті закралось. Закувала зозуленька на зеленім дубі. Посміхнулась я тихенько – Ой, ще жити буду! Накуй мені зозуленько та многії літа, щоб могла я при здоров’ї внуків оженити. Щоб могла я поспівати і потанцювати. Та ще келихи з шампанським за любов підняти. Не змовкай ще зозуленько. Дай ще я помрію, про літа свої далекі, літа золотії", - згадує лучанка.
Згодом хвороба відступила. За це жінка вдячна сім’ї, лікарям і вищим силам. Після пережитого, говорить, навчилася цінувати кожну хвилину життя. Жінка також колекціонує ляльки і дзвоники.
"Зараз у мене більше проблем, 4 онуків, треба їх глядіти, водити до школи, забирати маленьких, хто пішов в 1 клас. На танці в мене двоє внуків ходить у «Волиняночку» - і Роман, і Софійка. Я ходжу до церкви і мені подобається церковний дзвін. У мене таке враження, що як дзвоником задзвониш – то все погане має піти, а добро має приєднатися", - резюмує Валентина Гаєвська.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!