Багато років тому ми писали про киянку Ніну Новицьку, яка переїхала у маленьке село Квасовиця тодішнього Локачинського району до молодшого на 24 роки місцевого чоловіка Валентина. Тож вирішили знову зустрітися з ними...
Набридала «дєрєвєнская екзотіка» – їхали до Києва
І досі пам’ятаю цю коронну фразу, яку промовила 63-літня Ніна: «А чим я гірша від Пугачової?» Жінка з гумором ставилася до пліток, жила з Валентином і насолоджувалася сільською екзотикою у маленькій хатині у Квасовиці, яку їм виділили родичі.
– Спочатку Валентин у мене квартирував у Києві, коли був на заробітках, а тепер я перебралася до нього, – жартувала.
Звичайно, сільські умови, де воду треба носити з колодязя, а в плиті палити дровами, не порівняєш з міськими, але й Ніна не збиралася повністю ставати селянкою. Бо коли набридала «дєрєвєнская екзотіка», разом з Валентином їхали до Києва, щоб «трішки відпочити». Обоє любили читати. Ніна передплачувала багато волинських газет, а ще мала на столі модні глянцеві журнали.
– Чого дивуєтеся? – розказувала тоді. – Ми у Києві іноді ходимо в ресторани. Хочеться культурно відпочити, музику послухати, на елегантних відвідувачів подивитися. Подихаєш цією атмосферою, і себе відчуваєш геть іншою людиною. Там і беру сучасні журнали.
Пара була незвична, і спосіб їхнього життя відрізнявся від сільських буднів. Город біля хати не обробляли, бо жінка вважала, що ліпше продукти купити. Ще помагали садити-збирати врожай сусідам, знайомим, а ті віддячували овочами. Та й скільки там харчів для двох людей треба. Поки Валентин не мав стабільного заробітку, жили на Нінину пенсію. Хоч і не мала мільйонів, але була щедрою і гостинною хазяйкою, любила компанії. Завжди у неї були цукерки, пляшка, щоб пригостити, коли раптом хтось у гості зазирне. Пам’ятаю, що, знаючи про наш приїзд, спеціально торт спекла. «Це у батька в Окорську були. Там пекла, бо у нас навіть духовки немає», – не приховувала того, що живуть не у розкошах. Валентин приніс смачних яблук із саду. Пригощав, припрошував. З приводу сімейного життя був небагатослівний, але зазначив – з Ніною йому добре.
Тож коли односельці розповіли, що Валік кілька років тому помер, – ми оторопіли. «Може, й п’ятдесяти літ йому не було», – скрушно хитав головою чоловік, у якого запитували дорогу.
– А Ніна де?
– Не знаю, певно, у Київ назад вернулася. Ви поїдьте до її свекра, хай він розкаже, – направив нас перехожий.
Невістка старша за свекра
74-літній батько Валентина Михайло Онушко сидів, підперши стареньку хатину. То дрімав на сонечку, то на курей покрикував. Не скоро й зрозумів, навіщо ми Ніну шукаємо. Добре, що з хати вийшла його співмешканка Валя і взялася розказувати про невістку:
– Ніна – добра, файна. У хаті наготовлено завжди було і підметено. Прожили вони з Валіком разом понад десять років. У гості до нас ходили, ми до них на день народження. І хто думав, що така біда станеться – Валік помре. Ми похоронили його. Ніна сама побула, а потім поїхала у Київ. А оце минулого року приїжджала. Машину спеціально найняла, щоб з Києва сюди добратися. У нас ночувала. Гостинців всяких мала. Сиділи, згадували. За розмовою все так швидко та й бігом пролетіло, що не обмінялися навіть телефонами. Шкода, що не знаємо, де вона і як. Вже їй більше 75 років має бути…
Цікавимося у Михайла Михайловича, чи не ображала його сина старша невістка? Він хитро усміхається:
– Ой, не знаю, як їй було, а йому то з нею добре повезло! Хоч вона ще від мене на півтора року старша, але я ніколи не забороняв Валіку з Ніною жити. Яку вподобав, то хай так і буде. Я бував у її квартирі у Києві – маленька така, одна комнатка, але недалеко від центру, то ми на Хрещатик ходили.
– На різницю у віці спочатку всі звертали увагу, а потім й звиклося, – додає Валентина. – Знаєте, як у пісні співається: «Разгавори стіхнут скоро, а любовь останєтся». От і в них так само було. Шкода тільки, що так мало…
Руслана ТАТАРИН
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!