Загинув наймолодший захисник «Азовсталі»
...Як часто до війни ми нарікали на нашу молодь, що вона «не така», що просиджує свої найкращі роки в гаджетах, не так вихована, і взагалі все не так! Та коли Україна стала на бій за свою незалежність, саме ці діти одними з перших кинулися її захищати. І, на жаль, вмирають за неї. Чорні звістки з фронту розривають серце ледь не щодня. У свої двадцять ці діти зробили для своєї країни більше, ніж дехто за все довге життя…
Після полону знову повернувся на фронт
Одного з таких своїх синів велелюдно провела нещодавно у вічність Вінниця. Віддати останню шану Назарію Гринцевичу, командиру взводу оптичних спостерігачів підрозділу «Контакт 12», приїхали сотні побратимів-азовців з усіх напрямків фронту та футбольних фанів. Прощання відбулося на стадіоні «Нива», бо герой з дитинства був уболівальником вінницької «Ниви».
Коли в 2014-му в Україні почалася війна, Назарію було одинадцять. Він гарно вчився в школі, з однолітками грали у свої «війнушки» і по-тихому заздрили дорослим хлопцям, які вже воювали по-справжньому. Тоді вони не знали, що війни, яку розв’язала росія проти України, вистачить і на їхню долю. Як тільки виповнилося вісімнадцять, хлопець доєднався до «Азову» і пройшов вишкіл.
Повномасштабна війна застала його в Маріуполі. 19-річний «Грінка» був наймолодшим серед захисників «Азовсталі». Це там перед боєм він запише відео з крилатою своєю фразою: «Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну». Жах заблокованого і знищеного рашистами Маріуполя, поранення, потім понад чотири місяці полону у тюремних застінках так званої ДНР. І врешті повернення додому 21 вересня 2022 у рамках великого обміну. За оборону Маріуполя 19-річний Назарій був нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня. Після реабілітації він знову пішов на фронт. І втримати вдома його не могли ні мама, ні кохана дівчина. «Грінка» заснував з побратимами підрозділ «Контакт 12» і став командиром взводу оптичних спостерігачів.
– Він міг вберегти себе, він офіцер, але виходив на бойові завдання зі своїми хлопцями. Я на десять років старший за нього, але рівень мудрості цього хлопця був якийсь надзвичайний, – сказав під час прощання Влад Жайворонок, ветеран полку «Азов».
«Він був один на мільйон»
Ще один ветеран «Азову» з позивним «Пічка» зазначив, що Назарій був людиною, яка ставила інтереси нації та країни вище за власні. В одному з інтерв’ю він зізнався, що боїться смерті, як і кожна нормальна людина, але якщо потрібно віддати життя заради того, щоб жила українська нація, він готовий померти. У свої 21 він став прикладом самовідданого служіння Україні не лише для однолітків, а й для старших. Бо так любити свою землю, як любив цей позитивний хлопець з дитячим ластовинням на завжди усміхненому обличчі, треба вчитися ще багатьом з нас. Назарій загинув під час виконання бойового завдання в прямому бою з противником у районі Серебрянського лісу на Луганщині.
– Таких людей, як він, більше не буде. Він був один на мільйон. Його загибель – це велика втрата для його сім’ї, для «Азову», для України і для всього світу, – стримуючи сльози, говорив побратим Павло.
Під час прощання з сином його мама Маріанна Колос попросила:
– Моє прохання до вас: боріться за них так, як він боровся. Боріться за Україну! Вона одна. Навіки. І любіть маму, їжте кашу і любіть Україну!
Хай ці слова солдатської матері почують ті, хто не знає, кого і що вони мають захищати сьогодні на фронті...
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!