Вважає претендент на посаду ректора Східноєвропейського національного університету професор Олександр Колб
20 листопада цього року у Східноєвропейському національному університеті відбудуться вибори ректора. Один з претендентів на цю посаду – доктор юридичних наук, професор Олександр Колб. У виші його добре знають, оскільки протягом десяти років очолював тут кафедру кримінального права та процесу. Олександр Григорович є автором та співавтором понад 470 наукових праць, зокрема, двох підручників «Кримінально-виконавче право України» та «Профілактика злочинів». По них нині навчаються студенти юридичних факультетів всієї України.
Професор, який ліквідовував аварію на ЧАЕС та затримував злочинців
Олександр Колб – людина на Волині відома. Всього у житті досягав сам наполегливою працею. Виріс у Камені-Каширському в багатодітній родині. Дуже рано втратив тата й маму. Без перебільшення можна сказати, що путівку в життя йому дала служба в органах внутрішніх справ. Львівську спеціалізовану середню школу МВС закінчив з відзнакою. Починав кар’єру з посади оперуповноваженого у 1983 році, а закінчив її у 2000-му начальником відділу паспортної реєстраційної та міграційної роботи УМВС України у Волинській області. Олександр Григорович брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у перші дні після вибуху 26–29 квітня 1986 року. 16 лютого 1994-го затримував двох озброєних злочинців, був поранений.
У 1997 році Олександра Колба запросили викладати кримінальне право та кримінологію на правничий факультет Волинського державного університету. Він став тут працювати за сумісництвом, напередодні захистивши кандидатську дисертацію на тему «Профілактика правопорушень серед неповнолітніх у слідчих ізоляторах МВС України». Коли у 2000-му звільнився за станом здоров’я з органів внутрішніх справ, спочатку обійняв посаду доцента кафедри публічного права ВДУ, а вже через декілька місяців очолив кафедру кримінального права та процесу.
Без перебільшення можна сказати, що Олександр Колб був одним з найулюбленіших викладачів на юридичному факультеті. Студенти любили його лекції, які проходили небуденно, бо викладач був не тільки теоретиком, а й практиком.
Разом з тим Олександр Григорович не зупинявся на досягнутому, і вже у 2007 році захистив докторську дисертацію. Її тема – «Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам».
У липні 2008 року викладач волинського вишу стає професором. Це звання Олександру Колбу присвоєно рішенням Міністерства освіти та науки. З 2010-го, після закінчення контракту з Волинським держуніверситетом, він вісім років пропрацював у Національній академії внутрішніх справ.
Протягом 2010–2015 років очолював спеціалізовану вчену раду Національної академії внутрішніх справ директором інституту права та психології.
Зараз Олександр Колб є професором кафедри кримінального права і процесу одного з провідних вузів країни – Національного університету «Львівська політехніка». Його запрошують читати лекції навчальні заклади за кордоном, зокрема, у Словаччині та Польщі.
З 2007 по 2018 роки він як науковий керівник підготував п’ять здобувачів на науковий ступінь доктора юридичних наук та 22 кандидатів наук.
Викладачам – достойні зарплати, студентам – добротні гуртожитки і високооплачувану роботу
Сьогодні весь здобутий протягом двадцяти років педагогічний досвід професор Олександр Колб хоче використати на розвиток Східноєвропейського національного університету. Тому і подав свою кандидатуру на посаду ректора.
– Перш за все, хочу створити у вузі таку атмосферу, щоб викладачам хотілося йти на роботу, а студенти з радістю ходили на лекції і не боялися викладачів. Я вивчав досвід роботи вищих закладів освіти 14 країн світу. Найперше, що їх відрізняє – доброзичлива атмосфера. Тому основним своїм завданням як керівника я бачу у тому, аби створити для всіх, від академіка до прибиральниці, рівні умови. Аби їм було комфортно працювати, – визначив свій головний пріоритет Олександр Григорович.
У разі, якщо його оберуть ректором, професор Колб обіцяє зміни в системі управління університетом. Він знає, як зробити роботу вишу ефективною.
Отже, що зробив би Олександр Колб, якби став ректором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки?
Для іміджу. Є таке прислів’я: як корабель назвеш, так він і попливе. Це ж як треба не поважати Волинь, людей, які тут живуть, викладачів і студентів, щоб забрати в університету ім’я! Усі класичні вузи мають географічні назви – Київський, Львівський, Харківський. Тільки на Волині він чомусь Східноєвропейський. Вважаю, коли змінити назву на Волинський, в навчального закладу відкриється друге дихання. Саме тому одним із гасел є «Звільнись від СНУ! Відроди Волинський національний!»
Зміцнення матеріальної бази. Сьогодні у Міністерстві освіти говорять про зменшення кількості вузів і розподіл держзамовлення між найбільш рейтинговими. Це дуже важливий момент. Адже саме від державного замовлення залежить, скільки коштів отримає університет з держбюджету. Інша стаття доходів – платна форма навчання. І тут треба сідати й рахувати, скільки є грошей, і тоді раціонально їх використовувати.
Я заходив нещодавно на свій рідний факультет. Жахнувся! За 14 років – жодного капітального ремонту! Вікна такі, як у «шевченківських» хатах! У моєму колишньому кабінеті – грибок на стінах! Хіба в таких умовах можна працювати? І це на найбагатшому факультеті Волині – юридичному! Що робиться на інших? Коли я тут працював, трудовим договором було передбачено, що 30% від суми, які заробляв факультет, йде на його розвиток. За ці гроші, вважаю, потрібно робити ремонти, створити спеціалізовані аудиторії для класичних лекцій з технічними засобами. Бо те, що сьогодні є у СНУ, – це печерний вік!
Крім того, вважаю, що університет має заробляти гроші й іншими методами, як це робиться у Європі. Це і надання юридичних та педагогічних консультацій, проведення наукових конференцій тощо. Головне – створити у самому виші дієвий контроль за фінансами і спрямовувати їх у правильне русло. Бо зараз ревізори перевіряють тільки використання коштів, які надходять з держбюджету. А ті, що зі спеціального фонду, залишаються поза їхньою увагою, ними розпоряджається обмежене коло осіб. Фінанси ж, на мою думку, мають бути прозорими.
Для викладачів. Не може бути сильного університету зі слабким викладацьким складом. Коли я прийшов у вуз за сумісництвом, ніхто мені не розказував і не показував, як це робити. Перші роки викладання згадую з жахом, усе робилося на інтуїтивному рівні. Тому вважаю, що викладачі мають проходити курси педмайстерності, де їх повинні вчити, як проводити заняття.
Наступне. Потрібно кардинально змінити оплату праці науково-педагогічних працівників. Вони мають отримувати гроші не лише за години в аудиторіях, а й за наукову діяльність. Наприклад, у Європі я видав англійською мовою монографію, за що мені заплатили досить пристойний гонорар. У нас же, щоб опублікувати статтю у фаховому виданні, самому треба платити гроші. За двадцять років в освіті я підготував 22 кандидатів і п’ять докторів наук. У рейтингу за кожного підготовленого кандидата мені зараховують 50 балів. А тому, хто здійснює керівництво магістерською роботою, – 200. Кожен бал – це гроші. Що підготувати доктора наук, а що магістра – є різниця? До того ж, якщо оплачувати роботу, проведену поза межами аудиторії, це дасть можливість уникнути скорочень викладачів у вузах.
На мою думку, треба консолідуватися з ректорами, викладачами інших навчальних закладів і ламати таку систему.
Для студентів. Як я уже казав, сьогодні держзамовлення розподіляють залежно від рейтингу вишу. Тому у нинішніх реаліях за студента йде боротьба. Як зробити так, щоб наш університет став привабливим, тут хотіли вчитися якомога більше молодих людей?
По-перше, забезпечити гуртожитками. І умови проживання там мають бути достойними, бо сьогодні вони нагадують концтабір. Решітки на вікнах, пропускна система – це дикість.
Наступне. Посилити роль студентського самоврядування. За прикладом європейських університетів, студенти мають вирішувати ряд важливих питань. Наприклад, переходу з платної форми навчання на державну. Має бути прописано, що без рекомендації студентської ради такого переводу бути не може. Це принцип прозорості, підконтрольності та взаємодії з адміністрацією вишу. Гадаю, що студентам-платникам, які добре вчаться, має бути передбачена, наприклад, з третього курсу можливість частково оплачувати навчання. А для того, щоб усунути корупційну складову у цьому питанні, запровадити тестову систему оцінки знань – щось на зразок ЗНО у школі. Думаю, це змусить студентів більш відповідально ставитись до навчання, не прогулювати пари. Бо комп’ютеру, на відміну від людини, хабара за гарну оцінку не даси.
Важливе питання – забезпечення випускників роботою. Треба взаємодіяти з працедавцями, органами місцевого самоврядування, щоб вони підписували з нашим університетом договори, направляли дітей на навчання саме до нас. І, відповідно, брали наших випускників на роботу.
Профспілки. В університеті має бути створена потужна профспілкова організація. Щоб той, хто займе посаду ректора, боявся підписувати накази про звільнення з роботи, притягнення до відповідальності. Я за те, щоб у наших профспілках працювали юристи, які б за кожну людину стояли горою. Такі організації мають стати ангелами-охоронцями для працівників та студентів, а не знаряддям виконання різних «забаганок» адміністрації.
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!