У селі Облапи Ковельського району розпочалася справжня війна із самогонними точками. Ополчилися проти них… жінки пияків. Плачуть: чоловіки за сто грамів виносять з хати усе, навіть голубці з каструлі крадуть. От і увірвався їм терпець – стали тріскати шибки у вікнах, крики та лайка долетіли навіть до столиці. Розбороняти людей приїхали аж із Києва.
У магазині пляшка – 90 гривень, а на точці – 40
– Ми не живемо, ми мучимося, – бідкаються жительки Облапів. – Точка на точці, чоловіки спиваються, сім’ї руйнуються. І нічого не можемо зробити. Ніяке слово не доходить. Ще й нам погрожують.
У сусідньому селі Бахів теж колись самогонку гнали на продаж не в одній хаті, але люди взялися – і давно там нема жодної точки. Як хтось з пияків хоче похмелитися, біжить по пляшку в інше село. Облапівські жіночки мріють, що колись таке щастя настане й для них. А поки воюють із самогонницями своїми методами.
– Продають зараз самогонку в селі? – випитую у місцевого пенсіонера, якого зустрічаємо на вулиці. Представляється по-вуличному – Малийкуц.
– А чого ж ні? Правда, менше, як раніше. Жінки шуму наробили, – каже.
– А скільки коштує пляшка?
– Сорок гривень півлітра. А у магазині – дев’яносто. Ще ж не горілка, а спирт. І на точках є спирт розведений. Для організму то паршива штука: там один вмер (показує – авт.), там другий, біля зупинки ще двоє, геть молоді. Самогоночка лучча. Але скоро й вона подорожчає. Уже сказали, що пляшка на точці коштуватиме п’ятдесят. То не буде за що пити.
Дід Василь – старий холостяк. Зізнається, колись і сам гнав «бурячанку» – самогонку з цукрового буряка. А зараз не заморочується: як треба – йде і купує. Платить готівкою. А хто не має грошей, несе і цукор, і зерно, і сало – що у хаті є. Розповідає про родича, який через це сім’ю втратив. Тепер схаменувся, ніби й не п’є, роботу має.
Сільський голова сам повідомляє поліцію
– Але не всі можуть себе у руки взяти, – каже місцевий священник ієрей Віталій Вітик. У мирському житті не так давно він був лікарем, очолював сільську амбулаторію. Тепер найперше дбає про зцілення душ. – «Аптек» (так священник називає самогонні точки – авт.) у селі хватає. Проблема – страсть, так зветься з боку духовного. Що означає не пристрасть, а страждання. Є у нашому храмі ікона «Неупиваєма чаша». Ми біля неї служили молебні. Приходили жінки, сестри, дочки – молилися, брали свячену воду. Ніби чоловікам ставало легше. Але потім усе затихло. Бачте, всі чуда хочуть. А потрібна ж і духовна праця.
Розповідає, як одного разу сам п’яничка прийшов просити порятунку, бо не міг себе взяти в руки. Отець Віталій відслужив акафіст. Місяць від горілки як відрізало! Але більше бідолаха не прийшов, потім зірвався і помер…
– Ми всі дуже гарно знаємо, як по-мирському боротися, – каже священник, коментуючи сільські війни із самогонщицями. – А по-духовному – це молитва і любов. Саме рідні, близькі мають брати на себе такий подвиг роками, невідступно. А за тих жінок, що горілку продають, то я в людей прошу: не проклинайте їх, а за них моліться. Бо вони нещасні, з кожною копійкою собі збирають біду в хату.
Не лишається осторонь проблеми і голова Дубівської сільської ради Роман Троцюк. Каже, сім’ї, що перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі через горілку, в громаді контролюють. Наводить гарний приклад, як з однієї родини тимчасово вилучили дітей, щоб дати можливість батькам виправитися. Мама закодувалася, тато почав їздити на заробітки за кордон, і дітей їм повернули, тож тепер дорослі берега не пускаються. Щодо точок, у яких продають пиякам спиртне, голова пояснює:
– То проблема не одного села. Тепер робимо так: жінки скидають мені на телефон повідомлення, де точка торгує, а я вже від себе ці адреси надсилаю поліції. Так по всій громаді. І стало спокійніше. Є й інші методи впливу. Скажімо, людина оформляє субсидію – дохід має, а у декларації його не подає. Відмовляємо.
Наталія КРАВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!