Мешканець села Княгининок Луцької громади Ростислав Кушнірук був членом братства ОУН-УПА. Під час Другої світової війни він із родиною був депортований до Сибіру.
94-річний чоловік розповів Суспільному, чому його сім'я зазнала репресій від радянської влади та як зараз його родина переживає сучасну російсько-українську війну.
Коли розпочалась Друга світова війна, Ростиславу Григоровичу було 9 років.
Ті часи, каже, пам'ятає чітко: «В моєму житті була боротьба не лише назвами. Тільки почалась війна, я за завданням мого старшого брата набрав я бензину з німецького літака. А той бензин був високої якості».
За словами волинянина, цей бензин був цінним для підрозділу повстанської армії, командиром якого на той час був старший брат Аполлінарій. Через діяльність брата усю родину, каже Ростислав Кушнірук, депортували до Сибіру. Там чоловік опанував ковальське ремесло та нотну грамоту.
«Ми в бараку не сиділи майже, були у двокімнатній хаті в Сибірі», – пригадує волинянин.
Через 14 років родині Ростислава Кушнірука вдалось повернутися на рідну землю. Тут чоловік продовжив популяризувати українську пісню, створивши у 1989 році народну аматорську хорову капелу «Посвіт». З однодумцями виконували народні, стрілецькі та повстанські пісні. Улюблений гімн ОУН-УПА, зізнається, пам'ятає досі.
У патріотичному дусі Ростислав Кушнірук виховав і двох пасинків. Молодший Сергій був активним учасником Революції гідності, брав участь в антитерористичній операції, пішов до війська з початку повномасштабного вторгнення, нині – демобілізований. Старший Олег дотепер захищає Україну.
«Боляче, що гинуть наші воїни, але без крові не буває, нікуди не дінешся. Приклад треба брати, що іноземці йдуть добровольцями в українську армію, то як же не вірити? Як пасти задніх», – додав член братства ОУН-УПА.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!