У них не було емоційного кохання з першого погляду чи безсонних ночей з безкінечними розмовами, та 17 - річна Лілія з Нововолинська досить швидко зрозуміла, що це саме той єдиний, з яким хочеться ділити всі радощі та долати всі випробування долі. В березні 2003 році закохані одружились.
Ще дівчиною мріяла усиновити дитя
Ще до одруження Лілія почала їздити в сиротинець як волонтер. “Почуття, коли до тебе біжить дитина і запитує, чи ти її мама, годі описати” – пригадує вона. Їй так хотілося взяти собі хоча б одне маля і ростити, мов рідне. Своїми думками вона ділилась з мамою: “Почекай, матимеш свою сім'ю і ділитимеш свою любов з рідними дітьми”, – казала їй ненька.
Проте минуло 2 роки подружнього життя, а бажана вагітність так і не наставала. Почалися численні обстеження, відвідування лікарів. Та ніхто з них не знаходив ніякої патології ні у чоловіка, ні в дружини.
Найбільшою підтримкою для Лілії був її коханий. Щодня він молився з дружиною і гаряче просив в Бога дитинку. Вона ж продовжувала відвідувати діток у сиротинці…
7 років очікувань та безліч з негативним результатом тестів на вагітність… Сльози і розчарування… Протягом цих років був куплений не один набір дитячого одягу, який в результаті дарувався новонародженим діткам друзів. Кожного разу, коли Лілія проходила повз пологовий будинок, уявляла, з якого вікна вона показуватиме свого первістка коханому.
Через 7 років зважилися на удочеріння
Та минуло 7 років, а омріяна вагітність так і не настала. На сімейній нараді вирішили усиновити чуже дитя. Так в подружжя з'явилась донечка Кіра. В 2,8 років мова дівчинки нагадувала набір важко зрозумілих звуків, у неї була косоокість, відсталість в розумовому розвитку. Та це не лякало молодих батьків. Любові подружжя було достатньо, щоб працювати над цими недоліками і дарувати цій дитині любов, яку вона ніколи не мала. Кірочка зростала в турботі. У 5 років вона навчилася читати. Нині їй 10 років і вона навчається за програмою “Інтелект України” в Нововолинській школі – ліцеї.
“В ній є все, що я б хотіла бачити в донечці! Мене дивує одне – як я можу не бути її біологічною мамою? ” – говорить Лілія. Хто бачить їх поряд, дійсно відмічає разючу схожість. Дівчинка росте доброю та слухняною. Єдине, що їй бракувало - це сестрички. Після її численних її прохань батьки знову, через 7 років, опинилися в сиротинці. Процес удочеріння нелегкий. Як зауважують наші герої про те, як це все відбувається і які труднощі доводиться долати, можна написати книгу.
Пішли за сестричкою, а прийшли з двома
Пішли по сестричку, а додому повернулися із двома сестричками. Так буває, коли серце переповнене любов'ю до діток. Мілана – тендітна дівчинка 10 років, яка геть не відповідає своєму віку, та 3 – річна Софійка, почали нове життя в люблячій сім’ї Данилюків. Та невдовзі багатодітна матуся почала хворіти – почалися проблеми з нирками. Їй зробили операцію. Микола, як завжди поруч, такий же турботливий, як і колись. Цей чоловік як ніхто розумів обіцянку “в горі та радості”. Він ніколи не дорікнув дружині за негаразди зі здоров'ям та турботливо доглядав за нею і донечками.
Той понеділок подружжя не забуде ніколи. Нудота супровожувала Лілію після операції постійно і тому вона сприймалася жінкою просто як побічний ефект. Та лікар порадив зробити тест на вагітність. І жінка, яка робила його сотні разів і жодного разу без бажаного результату, скептично сприйняла це, однак послухалася. Яким же було її здивування вперше за 17 років подружнього життя побачити омріяні дві поділки!
“Радість була такою великою, що ми не в змозі були її висловити!” – каже Лілія.
До 18 років подружнього життя Бог подарував Данилюкам синочка. Зараз Нестору 5 місяців. А тато Микола ще досі запитує в дитини : “ Де ти так довго був, сину? Ми тебе так чекали...”.
Наталія Мартинюк
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!