Українські породіллі поділилися історіями про лікарів, які підштовхували їх до фатального кроку.
Поки одні медики агітують за переривання вагітності, інші допомагають жити дітям із вродженими вадами, йдеться у сюжеті ТСН, - пише Обозреватель.
Півтори тисячі абортів за рекомендацією лікарів – стільки в середньому їх відбувається в Україні щорічно. Низька кваліфікація медиків, відсутність необхідного обладнання та банальний страх вести проблемну вагітність – це те, через що медики найчастіше підштовхують жінок до фатального кроку.
"Навіщо він? Молода, ще народиш", – ці слова розділили життя 19-річної Жені на до й після. На 11-му тижні її вагітності маріупольські лікарі помітили у малюка патології. "Я говорю: "Може, операцію можна зробити?" Відповідає: "Ні, вона буде з ДЦП, без вух, без носа, тому йди на аборт", – розповідає жінка.
На УЗД у дитини діагностували гастрошизис – хворобу, за якої кишечник розвивається зовні. Ще два десятки років тому смертність від неї становила майже 100%, однак зараз таких маленьких пацієнтів успішно оперують, і вони ведуть повноцінне життя. А втім, медики, які повинні знати про діагнози, що вже не є вироком, радять вагітним з вадами розвитку плода робити аборт.
Мама Мілани зобов'язана медикам зі столичного Інституту патології, акушерства і педіатрії. Уже в процесі пологів стало відомо – через гастрошизис у дівчинки розвинувся синдром короткої кишки. "Якщо кишки недостатньо, у неї коротка слизова оболонка, то дитина розвиватися не може. Вона не може їсти через рот, вся ця їжа проскакує відразу в товсту кишку й настає діарея", – пояснив лікар, який оперував дівчинку. Перше хірургічне втручання дитина перенесла за 15 хвилин після появи на світ. Потім ще два.
Як відомо, операцію з подовження тонкої кишки в Україні робили вперше. Вона минула успішно – Мілана щодня додає у вазі по 30-70 грамів. Тепер дівчинка може їсти самостійно, а Женя й подумати боїться про те, що було б, якби тоді все-таки повірила в безвихідь і зробила аборт. "Тепер у нас все добре", – каже вона.
Не давали шансів на життя і Соломійці, якій зараз вже 5 років – лікарі помітили у неї патологію мозку. "Практично одностайно сказали, що шансів немає, хоча б до пологів дожила. Була ще фраза: навіщо на світ пускати інвалідів?" – згадує мама.
Соломія та Мирослав – діти загиблого в Іловайську Василя Логвиненка. Подружжя чекало дітей 12 років. За день до розпалу боїв під Іловайськом влітку 2014 жінка встигла сказати чоловікові, що вагітна двійнею. Пізніше Василь Логвиненко зник безвісти, а його тіло змогли розпізнати тільки після того, як народилися малюки. "У нас справді є свої вади, які ми повинні спостерігати, але вона жива, на 98% здорова, і я думаю, що кожна мати повинна вірити в свою дитину", – говорить Марина.
Ірина Анатоліївна, лікарка, яка врятувала життя Соломійки, переконана, що в таких ситуаціях головне – не боятися первинного діагнозу й шукати альтернативну медичну думку. "Коли є ізольована або навіть не ізольована, а кілька вад розвитку, які сьогодні можна лікувати, то така жінка може виношувати, але народжувати там, де їй можуть надати допомогу", – наголошує вона.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!