Україна

Чи справді київських динамівців розстріляли за перемогу над німецькою командою?

9 серпня 2020, 21:24

2

1

Ще з радянських часів ми чули, читали, дивилися фільми про так званий «матч смерті». У серпні 1942 року київські футболісти перемогли німецьку команду – чотирьох за це одразу після гри розстріляли, інших згноїли у концтаборах. Через двадцять років спортсменів посмертно нагородили як героїв, на їхню честь поставили пам’ятник, зняли фільми про моторошну розправу фашистів над київськими футболістами «Третій тайм», «Матч». Та чи правда все це?

«Хайль Гітлер!» – «Фізкульт-ура!»

Під час війни в окупованому німцями Києві життя помалу налагоджувалося, тому футбольні матчі вже не були дивиною. На хлібозаводі зібрали футбольну команду переважно з колишніх динамівців. Хтось з них не втік з міста, бо вважав, що німці не дійдуть до Києва, а хтось просто не мав бажання воювати і якимсь чином залишився у столиці. Футбольну команду назвали «Старт». Ці футболісти перемогли у десяти іграх з німцями та угорцями. Чомусь саме з останнього матчу, який відбувся 9 серпня 1942 року, радянська пропаганда і зробила вражаючу страшну легенду. А виявляється, насправді ніякого «матчу смерті» не було. Про це згодом розповідали футболісти, які... лишилися живими.

Що цікаво, у київській команді грали професійні футболісти, а в німецькій – льотчики та зенітники. Вони вже раз зустрічалися, і кияни здобули перемогу. Тому 9 серпня проводили повторний матч-реванш, де німці таки хотіли перемогти. Перед грою до роздягалки київських футболістів зайшов німецький офіцер, який мав бути суддею. Він російською попросив привітатися на їхній лад (а не погрожував, щоб здалися, як це пише радянська історія). Та на стадіоні на привітання німців «Хайль Гітлер!» кияни відповіли: «Фізкульт-ура!»

Матч проходив бурхливо. На переповнених трибунах вирували пристрасті, уболівальники навіть викрикували антигітлерівські гасла. Матч закінчився перемогою киян з рахунком 5:3 (а не 6:0, як стверджувала радянська пропаганда). Після дружньої гри команди сфотографувалися. Ще в роздягалці київські футболісти пляшкою самогону відсвяткували перемогу і спокійно розійшлися. Німці нікого не затримували і нікому не погрожували. Після цього фашистська влада заборонила проводити матчі з німецькою командою, щоб не компрометувати їх.

До речі, через кілька днів німці принесли киянам спільне фото. Деякі футболісти зберігали цей знімок «братання» навіть за радянських часів.

Німці розслідували розстріл киян цілих 30 літ

А через тиждень чи то за бійку, чи за саботаж на хлібному заводі (хтось підмішував у борошно бите скло) та за зв’язки з НКВС арештували футболістів, де вони усі працювали. В одного динамівця знайшли його фото у формі радянських спецслужб, і він під час допитів у гестапо помер. Ще троє у лютому 1943-го загинули через масові втечі з табору.

У 1965 році влада нагородила і вцілілих футболістів, і посмертно загиблих медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги», їхній подвиг вшанували монументом. Але не тільки очевидці тих подій, а й чекісти знали правду, називаючи її «міфічним подвигом». У секретному рапорті 1971 року значилося: «Футболісти залишилися проживати на окупованій території, не зробивши спроб відійти з частинами Червоної армії, в рядах якої їхня присутність була б необхідною в тяжкий для Батьківщини час. Потім вони охоче підтримали ініціативу зрадників про створення футбольної команди». Проте легенда про «матч смерті» була вигідна радянській владі – таким чином ще більше розпалювала ненависть громадян до німців і возвеличувала свою перемогу.

З 1974 по 2005 рік прокуратура німецького міста Гамбург розслідувала справу про «матч смерті». І закрила, тому що між виграшем українців та їхнім розстрілом зв’язку не знайшла.

Юлія ШЕВЧУК

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!