150 років тому у Криму помер видатний український поет-гуморист, автор знаменитих «Співомовок» Степан Руданський. Лікар за освітою писав не тільки сороміцькі гуморески, але й антимоскальські. Він прожив лише 39 літ, проте залишив чималу творчу спадщину.
Сороміцькі співомовки
Батько поета був священником у Хомутинцях на Вінниччині і хотів передати парафію синові. Тому Степан вчився у Шаргородській бурсі і Кам’янець-Подільській духовній семінарії. У 19-річного Руданського було цікаве захоплення – він любив бувати на ярмарках, записував різноманітні історії, прислів’я, приказки, бувальщини і упорядкував два рукописні зшитки українських народних пісень. Саме в цей час сам почав творити відомі сороміцькі співомовки, наприклад, «Зробіте собачку»:
В опівночі на полу мужик пробудився,
Штани собі розпустив, на жінку звалився.
Навпомацки затиснув – жінка як не чує,
А синочок з-поза них все собі пантрує.
І йно тілько що мужик розхитався саме,
А синочок тут у плач: «Не душіте мами!»
Та й позаду за матню потягає тата…
«Мовчи, сину, – каже той, – зроблю тобі брата!»
А той йому: «Та нащо робити болячку?!
Брата, – каже, – не робіть, а лучче собачку!»
Наречена вийшла за товариша
Під час навчання Степан закохався у середню доньку своєї квартирної хазяйки – красуню Марію Княгницьку. Почуття надихнуло його взятися за перо. Але Марія подобалася також Іванові Квартировичу, з яким Руданський жив на квартирі. Проте дівчина надала перевагу Степанові. Руданського, як кращого випускника, направили у Петербурзьку духовну академію. Від’їжджаючи, 21-літній Степан заручився згодою Марії на одруження. А його друг і водночас суперник Іван пішки подався до Києво-Печерської лаври, щоб стати ченцем, бо життя без Марії втратило будь-який сенс. Але захворів його батько, тож Іван вирушив додому. Проте дорогою заїхав до Княгницьких і там дізнався, що Руданський вступив у Петербурзі не до духовної, а до медико-хірургічної академії. Нечувана зухвалість! Обурення старої Княгницької не мало меж: вона заборонила Марії навіть думати про Степана. Через рік кохана дівчина Руданського стала дружиною Івана Квартировича.
Так Степан втратив наречену, а також посварився з батьком, який одразу позбавив його матеріальної підтримки. Петербурзьке голодне життя підірвало його здоров’я, «нагородивши» туберкульозом. Він тужив за коханою Марією, виливаючи сум у пісні «Повій, вітре, на Вкраїну», яка згодом стала народною.
Помирав зі словами «Україно моя мила...»
Батько, дізнавшись, що Степан пише балади, ліричні та гумористичні твори, у своєму листі до старшого сина Григорія попросив: «Пусть пишет не на этом дубовом малорусском языке, а пишет по-великорусски, может быть, его кто-нибудь, когда-нибудь прочитает». У відповідь Степан написав слова, які стали пророчими: «Заказують (тобто забороняють – авт.) мені мою рідну мову, – заказує батько, але в мене був дід, був прадід і прапрадід – вони мені не заказали. Не слухає батько моєї мови – зато мене і по смерті послухають штирнадцять мільйонів моїх одномовців».
За станом здоров’я у 1861 році Степана Руданського призначили в Ялту на посаду міського лікаря. Міську бідноту він лікував безплатно. Про його великий авторитет свідчило й обрання лікаря почесним мировим суддею. Рятуючись від самотності, Руданський зійшовся з вдовою Явдохою Широковою, яка мала двох дітей. Степан їх дуже любив. Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери, і лікар Руданський сам захворів. Його рятували дев’ять місяців, але загострилася давня недуга – туберкульоз. Третього травня 1873 року, помираючи на руках свого старшого брата Григорія, він, ледве ворушачи губами, наспівував улюблену пісню «Україно моя мила…» Поховали Степана Руданського на мальовничому узгір’ї масандрівського кладовища Ялти.
Добірка його творів про звірства та злочини кацапів, яка була видана у Нью-Йорку в 1915 році в друкарні «Свобода», розповідає ніби про сьогоднішні події.
Завів кацап українця, зарізати хоче.
Зв’язав йому назад руки, ніж широкий точить.
А кацапчук семиліток мало не брикає;
Кругом скаче коло тата та все примовляє:
– Да полна уж тачить, батька!.. Будєт с нево, будєт!..
Реж же, батька! То-то любо, как трепаться будєт!
Його вірші актуальні і сьогодні…
Кость ГАРБАРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!