Михайло Семенович та Тетяна Никифорівна Ханакови з Бродів нещодавно відсвяткували своє «діамантове» весілля. Обом трішки за 80, проте життя не було як у фільмі: проблеми, хвороби, смерть старшої доньки, виховання двох онуків. Та жодні життєві перипетії не змогли погасити їхнього великого кохання.
Зустрілися в армійському штабі
Тетяна Никифорівна – москвичка, потрапила на захід України, коли їй було 5 років. Тікаючи від злиднів, мама з маленькою донькою вийшли з поїзда на станції Броди. Тут і залишилися жити. Михайло Семенович родом із Ставропольського краю, з багатодітної сім’ї. Доля закинула його у військову частину на Львівщину.
Познайомилася пара нестандартно: після школи вона працювала в армійському штабі телефоністкою, він – диспетчером з польотів. Передавав якось по телефону інформацію, і стало цікаво, що це за новенька працівниця з таким гарним голосом. Так і знайшли одне одного… Зав’язалася дружба. Дівчина допомогла хлопцеві закінчити вечірню школу. Після армії юнак повернувся в Росію. Він не забув красуню з Бродів і три роки писав їй листи. А в один момент якось зрозумів, що може втратити дівчину. Та лаштувалася їхати на навчання у Дрогобич. Тож Михайло Ханаков приїхав у Броди й одразу ж потрапив на своє весілля.
Тетяна Никифорівна працювала вчителькою російської мови і літератури, він був військовим. Потім поступив у Львівський університет на історичний факультет. В обох – по 45 років учительського стажу.
– Добре, що ми працювали у різних школах, він у мене такий ревнивий був, – сміючись, каже дружина.
Колишні учні й досі провідують своїх вчителів, а сусіди дивуються, чому у них завжди стільки гостей.
Возить дружину на багажнику велосипеда
Обоє були ідеалістами і членами компартії. Коли прийшла «гласність і перебудова» й відкрилася правдива історія, вони одними з перших у Бродах поклали на стіл партійні квитки. Михайло Семенович був членом районної організації «Народного Руху України». Разом з дружиною їздили по різних містах агітувати людей за незалежність нашої держави. А це був час, коли КПРС і КДБ ще мали досить сили. Через такі погляди до них ставилися як до дисидентів, а квартиру, на отримання якої стояли у черзі, не дали. У безгрошових 90-х сім’я вирощувала нутрій, кроликів та курей, аби мати за що вивчити дітей.
Тетяна Никифорівна згадує, що у важкі моменти її життя коханий завжди був поруч, особливо під час важкої операції та депресії після смерті її матері. «Він день і ніч був біля мене, переживав та піклувався. Опісля купив дачну ділянку біля Бродів, щоб я не повернулася до того хворобливого стану. Там Михайло посадив сад, мали 20 соток городу та разом за цим доглядали», – каже жінка. Ще до недавнього часу Михайло Семенович возив свою дружину на дачу на багажнику велосипеда. Бродівчани були зворушені такою милою картиною.
Повінчалася пара на своє золоте весілля. Священник дав «молодятам» коротенькі настанови, адже їхні почуття вже й так перевірені часом. Святкувало подружжя своє друге весілля у колі дітей, онуків, друзів та сусідів – і всі щиро раділи за них.
Коли цікавлюся у подружжя секретом довгого і міцного шлюбу, ті відповідають:
– Вміти терпіти і поважати один одного, завжди любити та підтримувати у різних життєвих ситуаціях. А головне – одружуватися тільки за покликом серця з коханою людиною.
Ліна КАШУБА-ВОЙТЮК,
Львівська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!