Анатолій Савченко – знаний журналіст на Вінниччині, а з початком повномасштабного вторгнення зайнявся волонтерством. Він щодня бачить, як прості люди, отримуючи мізерні пенсії, викроюють частинку коштів, аби допомогти воїнам. Та розповідає ці зворушливі історії читачам.
Завдяки йому вся Україна дізналася про Петра Ткача з невеличкого села Скибинці на Вінниччині.
– Районний центр – Тростянець – за 30 кілометрів від мого села. Автобуси до нас уже давно не їздять. Бо у Скибинцях залишилося мало людей, – розповідає Петро Ткач. – Тому щомісяця я винаймаю таксі й так добираюсь туди. Віддаю гроші в руки знайомому волонтеру, який регулярно їздить на передову. Пенсія у мене невеличка – 3000 гривень. Все життя працював у сільському господарстві. Добре розумію слова: хто не годує свою армію, годуватиме чужу.
Раніше передавав військовим овочі зі свого городу та варення з яблук. А з початку повномасштабного вторгнення щомісяця з пенсії виділяє 500 гривень для ЗСУ. За словами пенсіонера, він уже передав на потреби армії понад 14 тисяч гривень. Дружина його померла. Чоловік живе разом із 40-річним сином, який має інвалідність. Йому купує ліки й собі, але ні на що не нарікає.
– Маю лише дві мрії: аби Бог беріг мого сина. І дуже хочу дожити до нашої Перемоги! – наголошує пенсіонер.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!