Побувавши з нагоди 20-річчя «Вісника+К» у Парижі, колектив редакції буквально «підсів» на туристичну голку. Довго вирішували, яку країну відвідаємо цього року. Кожен складав копієчку до копієчки, підкинули дещицю шеф-редактор і спонсори. Постановили, що можемо собі дозволити поїхати у Рим. Тим більше, що за журналістськими посвідченнями в усі музеї світу маємо змогу проходити безплатно.
Колиска християнства
Італійською назва Риму звучить як «Roma». Якщо прочитати навпаки, то вийде «Amor», що в перекладі значить «любов». Дійсно, побувати у Римі і не закохатися в це місто просто неможливо. «Охи» й «ахи» почалися першого ж дня, коли, відпочивши після трудного і тривалого перетину кордону, ми вийшли на вулиці вічного міста. Жили всього за 20 хвилин ходу від Ватикану! Це найменша держава у світі, але кожен камінчик тут дихає історією. Проходиш повз швейцарську охорону – і ти вже на площі. Починаючи із часів Наполеона, в охоронці до Папи набирають лише громадян Швейцарії. 300 чоловіків саме із цієї країни не зміг підкупити Бонапарт, і вони загинули, але не зрадили Папу.
Посеред центральної ватиканської площі височіє обеліск, зведений на місці, де розіп’яли апостола Петра. Там же, де було поховання цього одного з найближчих учнів Христових, імператор Костянтин почав зводити величний собор. Над оздобленням святині потрудилися найвизначніші митці кількох століть. Це неймовірно, але картини на її стінах – не мальовані, а складені з дрібнюсінької мозаїки! Стіни ж собору зведені з каміння єрусалимського храму. А знаменита скульптура Мікеланджело «П’єта» («Оплакування Христа»)! Великий майстер, який не міг передати мускули померлого Ісуса і страждання Богородиці в камені, вбив для правдоподібності натурника. Жінка, яка тримала мертвого юнака, розплакалась – і художник вирізьбив з мармуру шедевр. Мікеланджело пояснив: «Краса потребує жертв». Так народився відомий вислів.
Після розп’яття Христа римський полководець руйнує святиню в Єрусалимі й камені з неї раби перевозять до Риму, де з них будують Колізей. З приходом християнства у 4-му столітті з цієї арени смерті здирають мармурове облицювання і використовують його для будівництва базиліки.
Нам дуже пощастило, що нашим гідом був отець Павло Василів з Борислава Львівської області, який викладає в одному з римських університетів. Завдяки йому ми змогли пройти у найголовнішому соборі світу в ті місця, у які не потрапляють звичайні туристи. Помолилися біля мощей патрона Української церкви Йосафата Кунцевича. З подивом побачили, що в головній католицькій базиліці є мозаїчні портрети православних святих Володимира й Ольги.
– Володимир хрестив Київську Русь у 988 році, а церковний розкол на православних і католиків відбувся у 1054-му, – просто пояснив наш гід.
У Римі – чотири головні папські базиліки. Вже згадувана базиліка Святого Петра, Святого Йоана на Латерані, Санта-Марія-Маджоре та Святого Павла за мурами. Ми побували в усіх. У цих та інших храмах Риму зберігаються унікальні реліквії християнства – стіл з Таємної вечері, ясла Ісуса, сходи, якими піднімався Христос на суд до Пілата… У Римі поховані шість з 12 апостолів Христа. У храмах зберігаються чотири чудотворні ікони Пресвятої Богородиці, написані самим апостолом Лукою. Від самого відчуття, що ти прикладаєшся до таких вічних святинь, – мурашки по шкірі. Разом з тим вразила неймовірна розкіш храмів. Скільки-то золота пішло на їх оздоблення! Тільки один факт: щоб прикрасити стелю у базиліці Санта-Марія-Маджоре, використали перше золото, привезене з Америки.
Тисячолітні руїни
Після відвідування християнських святинь, здавалося б, нас важко було чимось здивувати. Та коли вийшли зі станції метро і прямо перед очима побачили символ Риму – Колізей, заклякли на місці. Від самої думки, що таку велич тисячі років тому звели без сучасної техніки, ставало не по собі. Навіть напівзруйнований, він справляє колосальне враження. Кожен камінь біля Колізею лежить тут тисячоліттями. Дорога поблизу нього знала кроки легіонерів… Серед древніх розвалин збереглися стіни будинку найкривавішого імператора Нерона. Пройшовши декількома вузькими вуличками, потрапляємо на площу перед Пантеоном. Унікальна споруда, якій дві тисячі літ, зроблена без арматури з бетону, формулу якого досі не можуть з’ясувати. Будівля має циліндричну форму, а в центрі купола – дев’ятиметровий отвір. Крізь нього приміщення освітлюється, але сюди ніколи не потрапляє дощ. Саме у Пантеоні заповів себе поховати знаменитий художник Рафаель.
Та просто пройтися вулицями і площами Риму – дух захоплює! Площа Венеції з неповторним білосніжним пам’ятником Вітторіану, площа Іспанії з її сходами, фонтан Треві, площа Навона… Лише за перший день подолали пішки 22 кілометри по Риму. І хоч багато хто з вісниківців натер криваві мозолі на ступнях, ніхто в наступні дні не хотів сидіти у номері готелю.
У фарби справляв… нужду
Багато хто з нас бачив репродукції фресок «Страшного суду» Мікеланджело, якими розписана Сикстинська капела. Але картинки навіть близько не передають і сотої долі тієї енергетики, яку несуть справжні твори майстра! По правді, перш ніж пройти у капелу, ми довго блукали коридорами музеїв Ватикану, довго охорона не пускала за завітні двері. Як з’ясувалося потім, саме у той час безсмертний витвір Мікеланджело Папа Римський Франциск показував американському президенту Дональду Трампу. Не знаю, чи розповідали йому історію про те, як майстер, не маючи змоги сходити з риштовань, справляв природну потребу прямо у… фарби. І тепер цілі наукові інститути б’ються над тим, аби відтворити хімічний склад тієї фарби для реставрації шедевра.
Ми їхали за враженнями й емоціями, і ми їх отримали. Як від Риму з його неймовірними пам’ятками, так і від вілли д’Есте в Тіволі з її неймовірної краси фонтанами й Тірренського моря, яке уже в кінці травня було теплим.
Що найбільше вразило
Приїхавши з подорожі, ми ділилися між собою враженнями. Їх дуже багато, але основні все ж вирішили розповісти вам, нашим читачам. Рим – дуже зелене місто, буквально на всіх його площах ростуть сосни, які мають особливу крону. А будинки, тераси буквально потопають у вазонах. Разом з тим Рим – брудне місто. Сміття тут валяється скрізь.
У Римі неможливо померти від спраги – скрізь розкидані фонтанчики з питною водою, так що купувати її немає потреби. Безплатно можна налити навіть газованої водички.
Місто – безпечне. Скізь на станціях метро і біля туристичних місць стоять карабінери з автоматами, а подекуди і з бронетехнікою.
На тутешніх дорогах не так страшні автомобілі, як мотоциклісти: вони носяться на шаленій швидкості. Були свідками, як один такий лихач перевернувся. Хоч чоловік відразу встав, через кілька хвилин біля нього були поліцейська машина і дві «швидкі». З 12-ї до 16-ї години місто вимирає – в італійців сієста (обідній відпочинок). Працюють лише кафешки та магазини. Самі римляни дуже привітні й раді допомогти туристам. Для цього вони використовують як жести, так і окремі слова англійської та італійської мов.
Хоча завжди можна знайти того, хто все пояснить доступно українською. А наших у Римі багато.
Про українців Італії – у наступному номері.
Наталка СЛЮСАР,
Луцьк – Рим – Луцьк
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!