А найбільше 92-річна бабуся любить оповідки про козацьку добу
Оксана Данилюк із села Жашковичі Іваничівського району вже років п’ять як не ходить. Літа вже поважні – за 90 перевалило. Однак бабця зовсім не жаліється. За мотузку потягнулася, сіла і… поринає у світ пригод і фантастики. Вона запоєм читає книжки. Місцеву жашковичівську бібліотеку вже усеньку перечитала, чтиво їй тепер рідня постачає із сусіднього села.
У баби Оксани на тумбочці лежить «Кобзар». На ліжку біля неї – твори братів Капранових та кілька грубезних книжок історичної тематики.
– То ви все це читаєте? – дивуюся.
– А це мені на тиждень, – відповідає бабця зі сміхом, і тут же жаліється. – Але от біда: грубі книжки не можу вже втримати – руки терпнуть. Та й пам’ять уже не та – авторів і назви забуваю, якщо якась не дуже цікава книжка, то й не знатиму про що на наступний вже день. А є такі, що пам’ятаю дотепера. «Кобзаря» знаю усенького. Любу сторінку відкрийте, буду розказувати.
Оксана Іванівна не тутешня. Переселили її із сім’єю з-за Бугу. Тож там, у Польщі, до школи пішла і навіть в гімназію поступила. Але закінчити так і не встигла, бо війна почалася. Любов до книг – то у них сімейне. Неписьменною в родині була лише мати, а батько, який служив дияконом, і чотири їхні дочки змалку весь вільний час проводили за чтивом. Навіть зараз дві рідні сестри Оксани Іванівни, старша і менша, теж продовжують читати.
Часи тоді такі були, що, незважаючи на гімназійну освіту і знання, Оксана Іванівна все життя у ланці на буряках спину гнула. Вона у Жашковичах і заміж вийшла, двох дітей з чоловіком виростили. «Він у сільраді робив, а я, забужанка, була недостойна такої роботи», – каже.
Уже давно нема на цьому світі її чоловіка, а вона доживає віку біля дочки Ганни та її сім’ї. І усі об’єднані спільним захопленням – читанням. Щоправда, зараз для цього найбільше часу таки у бабці Оксани. Зять Віталій, який взяв на себе місію забезпечувати тещу чтивом, розказує, що вона у них «ходяча енциклопедія». Дарма, що ноги не слухаються. Книги просто ковтає, за тиждень може осилити томи по 500–600 сторінок. Колись, каже, надумала записувати кількість прочитаного, то дійшла до 290 книжок, і покинула рахувати! Мовляв, переносили уже їй все, що було у місцевій бібліотеці, тепер беруть літературу в селі Старий Порицьк. Там онука працює, тож регулярно постачає бабусі книжкові запаси.
Цікавлюся в Оксани Іванівни, яка тематика їй найбільше подобається.
– Історичні книжки люблю. А найліпше – про козацьку добу, гетьманів. Ой, дуже люблю про це читати.
– А пресу?
– Та ми за ваш «Вісник» із зятем воюємо, – сміється. – Я вже у четвер її виглядаю і хочу перша усе прочитати, аякже.
Мирослава КОСЬМІНА, Волинська область
Передрук заборонено!
Живи активно! Дій позитивно!
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!