Всеволод Говорецький вже тридцять літ живе у Луцьку. А до того уродженець села Великий Обзир, що на Камінь-Каширщині, 26 років відслужив на космодромі Байконур, дослужився до полковника. Та коли пішов у відставку, дружині сказав: «Я поліщук, тож поїдемо тільки на Волинь». І поміняв квартиру у Москві, в якій ні дня не жив, на Луцьк.
Щоб збудувати Байконур, вигадали цілину
Як же простому хлопцеві з поліської глибинки вдалося потрапити у секретні космічні війська? Сам Всеволод Володимирович пояснює це тим, що в армію його призивали з Одеси, де він працював після закінчення гірничого технікуму. Якби забирали з Волині, навряд чи західняка допустили б до Байконура. Космодром Радянський Союз будував в умовах суперсекретності. І не задля дослідження космосу. Просто СРСР, який включився у гонку озброєнь, не мав полігону, звідки могла стартувати міжконтинентальна ракета, яка б долетіла до США. Щоб приховати це грандіозне будівництво посеред пустелі Кизил-Кум, придумали навіть підняття цілини, щоб відволікти увагу іноземних розвідок. А в селищі Байканир на однойменній річці, що за 400 кілометрів, для конспірації звели навіть дерев’яні макети космодрому, аби з повітря американці «купилися». Цілинний хліб збирали років з п’ять, а потім Радянський Союз 30 років купував зерно за кордоном, витрачаючи щорічно по мільярду доларів у той час, коли пропаганда розповідала про рекордні врожаї зернових.
Всеволод Говорецький приїхав на Байконур у 1964 році. Поки молодий лейтенант холостякував, то жив на самому космодромі в готелі. А потім уже дали йому квартиру в Ленінську. Це місто розміром з Луцьк за 30 кілометрів від Байконура, оточене триметровою огорожею.
– Сам космодром – це територія сто на сто кілометрів з безліччю так званих майданчиків. Перший був старт, другий – житловий, третій – монтажний комплекс, і так далі. З нашого майданчика стартував Юрій Гагарін і всі, хто летів після нього. На роботу нас возили вісім потягів по 19 вагонів. Кожен мав своє місце в купейному вагоні. Мені їхати було хвилин сорок, а хтось по півтори години добирався. Бо там були не лише наші старти, а й старти моряків, бойових ракет. Народу – тьма! – розповідає ветеран про «кухню» космодрому. – За день ми з’їдали ешелон продуктів і випивали 36 тисяч пляшок вина. Горілки не давали, зате спирту було – хоч купайся. Тільки офіцерів налічувалося 75 тисяч і ще 150 тисяч будівельників. І то лише ті, хто жив на майданчику, не рахуючи сімей, які мешкали у Ленінську. У нас була своя академія, Московський авіаційний інститут, чотири технікуми, госпіталь на 1000 ліжок. Щодня літаком доставляли купу грошей, бо постійно хтось виїжджав у відпустку. Треба в Новосибірськ по пиво – спецрейс полетів. Я отримував 940 рублів у місяць – півтора окладу, всякі секретні, режимні, а тратити ж не було на що, бо одягали й годували безплатно.
Гагарін дуже любив жінок, як і вони його
Космонавт отримував 25 рублів відрядних за кожен день, поки був у польоті. За те, що їсть на орбіті – премія від харчової промисловості. Сфотографував з космосу землю – від мінгеології премія, чи квіточку якусь поставив – теж набігала сума. Нормально приземлишся, то якщо маєш рідних в селі – будинок побудують, якщо у місті – квартиру дадуть. Плюс чорну «Волгу». Такі привілеї були у перших космонавтів.
– Ракету везли до нас з Куйбишева. От уявіть – їде звичайний пасажирський поїзд «Москва – Ташкент», а всередині у ньому розібрана ракета. Ззаду чіпляли товарняк з охороною, щоб ніхто не здогадався. Супутники доставляли літаками. Щоб підготувати корабель до запуску, треба було 49 днів зборки, роботи тривали день і ніч. Перед виїздом з монтажу на старт Корольов завжди під колесо установника підкладав п’ять копійок на удачу. Після цього були генеральні випробування. За день до запуску проводився мітинг, на якому представляли космонавтів, які мали летіти. За дві години до злету, коли вони вже були в кораблі, вмикали улюблену пісню «Трава у дома», а потім легеньку музику, щоб екіпаж заспокоївся, розслабився.
– А Юрія Гагаріна бачили?
– Звичайно. Наш готель був за метрів п’ятдесят від будиночків, де жили Гагарін, Корольов та академік Келдиш. Кожен мав свій. А куди всі молоді офіцери ходили? У жіночий гуртожиток. Гагарін був ще тим бабієм! Жінки його дуже любили. Ще б пак, до слави вони падкі! Був випадок, коли Юра в місті пішов до дівчат, а тут дружина приїхала. Він з другого поверху стрибнув, а внизу труба була якась. Зламав ногу, а казали, що це сталося під час випробувань. Всяке було, – усміхається Всеволод Володимирович. – І поспівати він любив, і випити теж. З Корольовим добре жив. Сергій Павлович був класний мужик. Пуск пройде – його секретар приносить дипломат з грошима і кожному з бойового розрахунку дає по 100 рублів премії.
Як Терешкова летіла у космос
На долю Говорецький випало чимало польотів і стартів, до яких він доклався. У його архіві зберігається чимало фотографій космонавтів з космосу, їхні автографи. Була така традиція, що вони брали із собою на орбіту різні вимпели, подяки. Кілька таких привезли з космосу і для Говорецького, зокрема, космонавт Володимир Комаров, який загинув 24 квітня 1967 року.
– То був перший мій космонавт, якого готували до польоту у 1964-му. Після кораблів «Восток» і «Восход» з’явився «Союз», і треба було його швидше випробувати, щоб «у пику» США і подарунок до 50-річчя Жовтневої революції зробити. От Комарова у 1967 році відправили в новому кораблі на орбіту, а фактично – на загибель. Там почалися проблеми з роботою сонячних батарей. Під час приземлення апарат підкинуло метрів на 20, він загорівся. Комаров – перший космонавт у світі, який загинув. А потім були Волков, Добровольський і Пацаєв, яких запустили у 1971 на «Союзі-1» без скафандрів, а в костюмчиках і пілотках. Мовляв, от які ми круті. Хлопці померли у розгерметизованому спусковому апараті.
Особливо запам’ятався політ Валентини Терешкової. І не лише тому, що це був перший політ жінки у космос. Виявляється, вона не мала летіти тоді, у червні 1963-го.
– До старту завжди готувалося три екіпажі: два основні і один резервний. Першою мала летіти Пономарьова, друга – Соловйова. Але у них почалися місячні, тому летіти не могли. Терешкову запихають у скафандр, а вона, бідна, з переляку аж обмочилася, – з гумором згадує цю ситуацію Городецький. – На Землі все пишеться, навіть як космонавт у туалет ходить. Наступний політ радянської жінки в космос відбувся аж через 19 років.
Підводні човни з космосу видно, як рибу в акваріумі
Радянський Союз і США постійно змагалися за першість у космічній галузі. Запустили Гагаріна 12 квітня 1961 року. Чому? Американці після нього полетіли у травні. Терешкова вирушила на орбіту у червні, американці ж запустили жінку у вересні. Космос і політика завжди йшли пліч-о-пліч.
– Зазвичай командирами кораблів були військові. Бо космос використовувався винятково для розвідки. Різні досліди, квіточки – це так, для відводу очей. Атомні човни з космосу видно, як рибу в акваріумі. Якось наші запустили корабель і побачили, що у Франції на аеродромі немає восьми стратегічних бомбардувальників. Шум піднявся страшний! Виявилося, вони в Італію перелетіли. Якось американці заявили, що зробили супутник, який може виловлювати наші. А в Союзі сказали, що викинуть у космос вагон… голок, і тоді хана буде кораблям та супутникам. Бо звичайна швейна голка у космосі може продірявити обшивку з будь-якого металу і розгерметизувати. Й американці відмовилися від своєї ідеї. Ми запускали супутники на Марс та Венеру. Ми мали ракети-гіганти, наприклад, під шифром Н-1 (25 метрів в діаметрі внизу і висотою 125 метрів). Тиждень йшла її заправка, а кисень для неї постачали з усіх заводів СРСР. При нормальному запуску такої ракети в радіусі трьох кілометрів усе живе гинуло від тиску. Було чотири її пуски, і всі зірвалися. Під час першого, коли вона вибухнула на землі, у місті за сорок кілометрів у всіх крайніх будинках не вціліли ні вікна, ні двері. Друга через секунд сорок вибухнула у космосі, третя – теж, а на четвертій тему взагалі закрили.
Польоти на Місяць стали неактуальними після того, як американці там висадилися. А для чого, якщо не ми перші? Зате американський «Шаттл» (космічний корабль, який сідав як планер – авт.) наробив великого переполоху, коли над Москвою шугонув. У Білокам’яній було три кільця оборони – 50, 100 і 150 кілометрів, а «Шаттл» літав на 350 кілометрів. І якось він пірнув на 50 кілометрів над Москвою, аж там усе задзвеніло, запищало. Стали думати-гадати, що робити. І… вкрали в американців креслення та почали конструювати свій «Буран».
Як Городецький з’їв обід Хрущова
– А знаєте, як виготовляють скафандр для космонавтів? Наливають гіпс, і людина лягає туди, щоб зробити зліпок. З космонавтом Леоновим приключка сталася через це. Він волохатий був, як, даруйте, мавпа, – ледь стримує сміх Говорецький. – Він як ліг у цей гіпс – безкоштовна епіляція вийшла. Але мужик жадібний був! От сидимо за столом, а він встає і у торбинку все згрібає.
Попри неймовірну засекреченість, на Байконур інколи привозили високоповажних іноземних гостей. Приїжджав навіть президент Франції генерал де Голь, пізніше – Жорж Помпіду.
– Довкола нашого старту було чотири ракетні шахти. От де Голь стоїть, дивиться. Дають команду «Пуск!» – і з-за його спини вилітає ракета. Він отетерів, а тут з іншого боку вилітає ще, потім третя, четверта. Генерал де Голь зняв свою кепку, витер чоло і сказав: «Ні, Франція такого не витримає», – згадує Всеволод Володимирович. — Хрущов перед тим, як його зняли, їхав у Крим відпочивати. І заїжджав на Байконур. На старті накрили великий стіл для почесного гостя. Але ніхто до того стола навіть не підходив. Коли всі роз’їхалися, командир мій прийшов і каже: «Ну що, салаго, пообідаємо?» Пообідали. А бутерброди там такі, що я ніколи й не бачив.
Зараз Росія новий космодром на Забайкаллі збудувала. Але щось там у них не ладиться. Як і колись бувало…
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Логін
Виправте прізвище, бокопори, він Говорецький
Логін
Ніби серйозне видання, а такий косяк