Меланія Дмитрівна Саць - найстаріша жителька села Заболоття Любомльського району. Та це не заважає їй ще мати своє хобі – на старості літ стала малювати картини.
Нелегке у Меланії Дмитрівни було життя. Сім’я бідна, батьки неграмотні. Не мали що одягнути та взути. Не краще стало, коли вийшла заміж за місцевого хлопця Улияна. Він був теж з бідової сім’ї. Жити і спати не було де, бо хата у свекра малесенька, а дітей багацько. Батько Улияна подарував новоствореній сім’ї коропку жита (плетений овальний кошик із соломи). Ото й усе. Живи, як хочеш.
– А яким було ваше весілля? – питаю у бабусі.
– Ой, дитино, яке те виселлє? На мині було розове байкове платтє, яке я сама пошила, і віночок з лєнточок. Отака була молодуха.
І хоч бідно жили, всіх своїх п’ятеро дітей вивчили. А коли Меланії Саць було уже 70 літ – у неї з’явився талант до малювання, хоча до цього часу вона ніколи навіть пензлика у руках не тримала.
Якось бабуся гляділа правнука і побачила дитячу книжечку з малюнками, яку купили малому. Закортіло і собі щось таке намалювати. Спробувала – вийшло. Спочатку малює простим олівцем, потім розмальовує. Хоча зараз руки вже не слухаються, але їй подобається.
Зараз Меланії Саць 93 роки, але вона продовжує малювати. Переважно змальовує з книжок, а дещо придумує сама. Всі малюнки акуратно складає у стареньку папку, зшиту нитками.
– Ни хочу, шоб валєлися попуд руками мої малюнки, бо то моє, дороге мені.
Галина ОЛІФЕРЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!