У Володимирі першого вересня у дитячій художній школі презентували клас ткацтва.
Для мистецького закладу це важлива подія, адже якщо раніше викладачі частково знайомили учнів із цією технікою, то тепер зможуть проводити заняття систематично. Про те, як створювався клас ткацтва, розповіла директорка школи Катерини Юрчук, пише "Слово правди".
Троє викладачів дитячої художньої школи мають безпосередньо ткацьку освіту і фахово працюють з текстилем – це сама Катерина Юрчук, а також Інна Гарголь і знана в Україні майстриня гобеленів Тетяна Омельченко. Олена Свиридова фахівчиня із вишивки, а Ірина Надюкова вже багато років творить у техніці вузликового батику. Тож педагогині об’єднали свої зусилля, аби дати дітям і ґрунтовну базу із ткацтва.
«У нас є дуже сильні викладачі з текстилю, але коли заходиш в школу, цього ніде не видно. Тому я вирішила приміщення, в якому раніше зберігався натюрмортний фонд, перепрофілювати під клас ткацтва. До його створення та оформлення долучився увесь наш колектив. Ідею підтримали начальник відділу культури Роман Віслобоков та заступник міського голови Андрій Гудим, а втілювали ми її за власні, зароблені та зекономлені школою кошти», – розповідає Катерина Юрчук.
Повноцінно клас текстилю запрацює, коли будуть остаточно сформовані розклади уроків у загальноосвітніх школах та узгоджено їх із розкладом роботи художньої, орієнтовно в кінці вересня. «Ткацтво – це тривалий процес, на виготовлення роботи форматом А4 йде з місяць часу, тому нам важливо забезпечити учням можливість безперервних занять упродовж цього періоду», – пояснює директорка школи Катерина Юрчук.
Ткацтво введуть у навчальну програму починаючи із третього-четвертого класу: «Молодші школярі більш непосидючі, дуже активні, а робота з рамкою і верстатом вимагає уважності, чіткої послідовності впевнених рухів, тому для них проводитимемо ознайомчі заняття. А вже старші створюватимуть власні роботи у техніці ткацтва».
«Відштовхуємося від українських традицій і додаємо політ власної творчої фантазії та уяви», – так коментує підхід до навчання традиційному ремеслу керівниця школи. Щоб дати учням відчуття оцього «коріння», новостворений клас наповнили старовинними виробами декоративно-ужиткового мистецтва: тут є ткані смугасті поліські рядна та закарпатські хідники з геометричними орнаментами, полив’яна косівська кераміка, вишиті і ткані рушники – і ті, якими користувалися в побуті, і ті, якими вбирали ікони. Найстаріший рушник з колекції – з 1924 року. Кімнату прикрашають також побутові речі – глиняні горщики, дерев’яні ночви, різьблена скриня тощо.
Основне оснащення класу – це ткацький станок та рама. Вертикальний станок з двома валами, ремізкою та човниками належав раніше художнику й архітектору, світлої пам’яті Андрію Микиті. На ньому ще залишився його незавершений гобелен. Верстат передала для використання у навчальному процесі дружина архітектора, багаторічна викладачка і колишня очільниця художньої школи Галина Микита. «Сподіваємося, що нам вдасться і достойно завершити останню роботу Андрія Васильовича», – каже Катерина Юрчук. Також Галина Яківна подарувала для класу нитки для ткацтва, і це дуже суттєва підмога, адже не всі батьки мають змогу придбати їх для своїх дітей.
На відміну від верстату, де готова робота накручується на нижній вал, вертикальна рама не має валів, нитки можна перебирати човником, а робота є статичною – одразу бачиш, скільки уже наткано. Завдяки ремізочці можна робити перебірне ткацтво, а також додавати до цього базового традиційного ремесла власні, сучасні варіації.
«Ми зібрали в інтер’єрі мікс декоративно-прекладних ремесел та культурних традицій різних регіонів України. Та найбільше доклав старань наш завгосп, Олександр Ромащук, з творчої родини Ромащуків. Різьблені з дерева панелі до батарей у вигляді парканчиків, типових для Закарпаття, дерев’яні полички, ефект «хати-мазанки» – це все зроблене його золотими руками», – додає Катерина Юрчук.
Віталіна МАКАРИК.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!