Тетяна Корпач живе у Проході на Ратнівщині. Та якщо запитати у місцевих, де її хата, скажуть, що такої у селі нема. Корпач є, але Катерина. Що дивуватися, якщо навіть сама жінка до двадцяти років не здогадувалася, що насправді вона Тетяна. А дізналася, коли з чоловіком Овксентієм, з яким повінчалася і жила вже п’ять років, вирішили офіційно розписатися. Та у РАЦСі їм відмовили, бо такої жінки просто не існувало!
Була Тетяна – співпадав не лише рік народження, а й місяць та день. У їхній сім’ї і справді була Таня, тільки старша. Та згодом з’ясувалося, що вона по документах Параскевія. Але ім’я їй не подобалося, і вона «забрала» його у рідної молодшої сестри. Батьки змирилися з цим і дали меншій донечці нове – Катерина, але документально це не оформили. Так у сім’ї росла старша Тетяна, яка насправді була Параскою, і менша – Катерина, записана Тетяною.
– У церкві під вінець пішла з ім’ям Катерина, бо й не думала, що хрещена Тетяною. А коли у ЗАГСі вияснили, хто я є насправді, то виробила усі нові документи: паспорт, свідоцтво про народження, бо церковні пропали у війну. І з Овксентієм розписали як Тетяну. Але всі рідні називають мене бабусею Катериною. Не подобається мені й до сьогодні, що сестра вкрала моє ім’я, а батьки на це погодились. Вона сказала: «А чи тобі не все одно, з яким жити?» Батьки ж конкретно нічого й не пояснили. Хоча якось говорили, що то хрещені буцімто не почули добре, як мене охрестили у церкві. У результаті і у сестри, і у мене плутанина була з іменами усе життя. Навіть коли вона померла, її дочка у мене запитувала, як ховати, з яким іменем: Тетяною чи Параскою. А я й сказала: «Не ховайте мене живою». І священник настояв, щоб під іменем Параски ховали – так, як хрещена у церкві.
– Виходить, Ви й до сповіді ходили раніше під одним іменем, пізніше – під іншим?
– Поки не знала, що я Тетяна, сповідалася як Катерина. Священнику розповіла про оказію з нашими іменами. Він припустив, що батьки, можливо, навмисне наплутали. Бо колись у народі говорили, що дають два імені людині, аби до неї не чіплялося якесь прокляття чи вроки.
– А сестра не забрала у Вас ще й долю?
– Нам обом важко було і у воєнні роки, і після війни. Ми ж родом з Годиня, що біля Кортелісів. У війну село спалили, людей розстріляли, але наша сім’я врятувалася. І не буду нарікати, бо пережила всі труднощі. Народила десятьох дітей, маю 20 внуків, 13 правнуків. Чоловік весь час був при начальстві у колгоспі, то завідуючим фермою, то комірником, а я дояркою весь вік пропрацювала і діток гляділа. Нелегко було. А сестра жила у Ковелі, «городською» була. Та з чоловіком розлучилася, двоє діток народила, але син уже помер і самої її давно немає на цьому світі.
Важкі спогади у Тетяни Кирилівни, але найважчі часи давно позаду. Що ж до двох її імен, то так вийшло, що живе під одним, а гріхи відмолює і просить прощення у Бога – під іншим…
Валентина БОРЗОВЕЦЬ
На фото: Тетяна КОРПАЧ – вона ж бабуся Катерина
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!