З давніх часів на Волині є пасхальна традиція – з другого дня Великоднього свята ходити по гостях. У першу чергу відвідують своїх похресників. Для них приносять «волочебне». Це такий невеличкий подаруночок, який складається з крашанок, пасочки, цукерок, печива. В сучасному варіанті до волочебного додаються ще іграшки чи одяг. У деяких поліських селах у гості доводиться йти з дуже великими торбами.
А все тому, що у поліщуків прийнято, щоб всіх дітей родини хрестили одні й ті ж люди. Звідки ця традиція – ніхто толком зараз і не скаже.
– З покоління у покоління в нас так, – розповідає жителька села Пнівне Камінь-Каширського району Наталія Процик. – Якщо вже похрестив першу дитину у сім’ї, то маєш й усіх інших хрестити. Можливо, щоб між дітьми різниці не робити. У мене 15 хресників. Але не в одній сім’ї (сміється, – авт.). Зараз у нас багато не родять. Двоє-троє діток. От і нещодавно мені довелося дитину хрестити. Куми третю дитинку народили, коли їм за сорок було. І не схотіли хресних міняти. А відмовляти не можна.
У Пнівному, як правило, за кумів беруть тих, хто був дружками на весіллі. «Поміняти» можна хресну маму лише в одному випадку – коли вона якраз при надії. Відомо, що вагітній жінці не можна хрестити дитину. Правда, підмінити її може тільки… власний чоловік. У Пнівному найбільше хресників в одній сім’ї мала баба Сянька, нині вже покійна. Вона несла до хреста аж дев’ятеро діток в одній родині. А все тому, що замужем не була і своїх не мала. Тож причини відмовитися не було.
Пані Наталія розповідає, що хресних, або як кажуть на Поліссі, «хрещоних», поважають. Їх обов’язково на заручини кличуть, на весіллях за перший стіл саджають, наречені дарують подарунки і заквітчану палку з короваю.
Хресні мама й тато у свою чергу несуть відповідальність духовну. Молитов мають навчати, до церкви залучати.
У повір’я про те, що жінці не можна два або більше разів стати хресною мамою, бо в цьому випадку вона знімає хрест з першої дитини, тут не вірять. Сміються, що забобони. Серйозно тут ставляться лише до одного – кумам одружуватися не можна. Щоб таке у селі трапилося – не пам’ятають.
Наталка СЛЮСАР
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!