Волинь

Бучинська чудотворна ікона Божої Матері

7 вересня 2014, 16:28

1

1

І людей зцілює, і село оберігає

На Поліссі, а воно розкинулося, як відомо, не лише на півночі України, а займає ще й чималу площу Південної Білорусі, православний люд зберігає й ревно шанує три найбільш відомі чудотворні ікони Божої Матері: Милосердну, що у білоруському селі Юровичі, Волинську у селі Серники на Рівненщині і Бучинську - у Любешівському районі.

Благодатний край та клімат
Лісово-болотне межиріччя Прип'яті та Стоходу. Село Бучин. Спекотний літній полудень. Дорогою, що веде до місцевого храму, а розташований він на березі Стоходу за селом, мене супроводжує лише рій кусючих ґедзів. Навряд чи кого зустріну там в таку пору, подумалося, та щойно зачерпнув у церковному колодязі відром води, аби хоч трохи втамувати спрагу, як з боку річки вийшла на шлях пара: середнього віку жінка та чоловік. Вона - у довгій, майже до п'ят, світлої барви спідниці та блузці, голова покрита білою хусткою чи то накидкою, він - у звичайному для села одязі, вів у руках велосипед, до рами якого причеплений підсак, але відро, що висіло на кермі, було наповнене не рибою, а ряскою. Пара, очевидно, не з місцевих - так бучинські жінки не одягаються. Перестріваю їх навпроти храму, знайомимося. Справді, Тетяна і Борис хоч і мешкають у Бучині вже рік, але приїхали сюди з Луцька. Міська суєта, інші життєві обставини спонукали їх шукати спокою та відпочинку для душі у сільській глибинці. Оскільки обоє глибоко віруючі люди, шукаючи нове місце проживання, обов'язковою умовою поставили наявність там православного храму зі святинею. Саме такого, як тутешній, святого Миколая, з чудотворною іконою Божої Матері. Тож напитали у Бучині хатину-пустку, купили її, і тепер живуть тут, як і мріяли. Правда, Тетяна, за фахом інженер, не покинула ще своєї міської роботи, тож мотається туди-сюди між Луцьком і Бучином.
- У місті дуже втомлююся, і приїжджаю сюди кволою та розбитою, - каже вона, - та вже за тиждень сільського життя оживаю, відновлюю втрачені сили. Благодатний тут край і клімат.
- Навіть сильні грози та вітри обминають село, - додає Борис, - покрутяться довкола, покроплять дощем, та й посунуть далі... А місце, на якому стоїть церква, навіть під час найбільших повеней не затоплює.
- То це завдяки чудотворній іконі?
- Авжеж.
Легенди й перекази
Якщо вірити легенді, у давнину образ Божої Матері прибила до села повінь. Рибалки ж дістали його з річки й принесли місцевому феодалу, і той вирішив спорудити поблизу того місця церкву. У новозбудованому храмі й помістили ікону, а згодом люди помітили, що біля неї відбуваються духовні й тілесні зцілення. Церковники це підтвердили й занесли її до переліку чудотворних...
Інша ж легенда розповідає, що ікона об'явилася спочатку у селі Морочне (тепер Зарічненський район Рівненської області), за тридцять кілометрів від Бучина. Нібито її туди принесли ангели. Першим побачив ікону п'яниця, який вийшов з корчми. Не повіривши в диво, він став насміхатися над нею. Божа Мати образилася, знялась у небо й перенеслася до Бучина...
Хоч і оберігала чудотворна ікона село від лиха (наприклад, під час Другої світової війни практично всі сусідні села були розбомблені та спалені якщо не німцями, то партизанами, на Бучин же не впала жодна бомба і жодна хата не згоріла), проте доля реліквії у двадцятому столітті була нелегкою. У Першу світову, коли Стохід став ареною боїв між кайзерівськими та російськими військами, селяни її забрали з церкви й переховували по хатах. Це саме зробили, коли грянула радянсько-німецька війна. Тільки заховали вже не у селі, а вивезли за річку - в чагарники.
Підірвалися на міні, їдучи по ікону
- Мій нині покійний батько возив її ховати, - розповідає сімдесятидев'ятирічна Анастасія Кирилівна, що мешкає неподалік церкви (саме з цією жінкою та ще її вісімдесятирічною сусідкою Вірою Павлівною порадили мені в селі зустрітися), - їздив зі своїм товаришем Юхимом. Заховали у скрині. Ніхто не знав, де, тож коли ми повернулися з евакуації (у сорок четвертому всіх бучинців радянська військова влада вивезла й розселила по селах району), вони удвох попливли човном по неї. Але наразилися на німецьку міну. Юхим загинув на місці, а батька поранило у спину. З тим осколком і проходив до смерті. Оскільки поранення було важким, попливти по ікону він уже не зміг. Розповів односельчанам, і ті привезли її до церкви. Та недовго вона там побула: у шістдесяті нашу церкву безбожники закрили, всі ікони й інше начиння вивезли у Любешів і скинули у якийсь підвал. Було б там усе й пропало, та бучинці впросили районне начальство передати деякі реліквії у Деревок, де була діюча церква. Так Бучинська Божа Мати і пробула там до дев'яностих, коли відновили службу у нашій церкві. Тоді ж і почалися до неї хресні ходи з Любешова - на травневого Миколая. Й інші паломники стали приходити, почувши про її чудотворну силу.
«Думали, пропала наша захисниця»
Та на цьому пригоди чудотворної святині не скінчилися: взимку 2007-го невідомі злодії, зламавши замки, проникли у церкву й викрали її разом з кількома іншими іконами. Щоправда, прості образи вони викинули на березі Стоходу, недалеко відійшовши од храму, а от Божу Матір, очевидно, мали намір переправити у Білорусь, але не змогли. Словом, тут теж таки без чудодійної її сили не обійшлося - саме на українсько-білоруському кордоні, біля Дольська, вона несподівано знайшлася.
- Ми тоді так перелякалися, - згадує Віра Павлівна. - Думали, пропала наша захисниця.
- А особисто Вам вона чимось допомогла? Чи комусь із односельчан?
- Коли голова болить - помолюся біля Божої Матері, і незабаром перестане. Торік жінка приїжджала сюди здалеку помолитися перед іконою - бо дитинку не могла народити. А цього року приїхала уже з немовлям. А ще колишній настоятель нашого храму розповідав, що його малолітнього синочка від гарячки врятувала.
Микола ШМИГІН,
Волинська область

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!