Волинь

Три свята — в один день

5 жовтня 2005, 00:00
0
0
Сподобалось?
0
Дев’яте жовтня не просто особливий, а унікальний день для Івана Солошика, бо відзначатиме відразу три свята: релігійне (Івана Покрівного), особисте (п’ятдесятий день народження) та професійне (Всесвітній день пошти). У районі Іван Васильович – людина відома, користується повагою і авторитетом не тільки в колег-поштовиків, його організаторські здібності, стиль керівництва цінують, як-то кажуть, у верхах і низах.

Ще в дитинстві розносив листи

Але до цього визнання був нелегкий шлях, який випадає кожному простому сільському хлопцеві, коли всі надії лише на самого себе. А Іван Васильович, окрім того, зростав ще й напівсиротою:
– Батько помер, коли мені було всього два роки. Я його майже не пам’ятаю. Вже пізніше дізнався, що він був учасником війни, згодом, як людина освічена, працював на відповідальних посадах у райцентрі. Та жити йому судилось недовго: не піддалися лікуванню хвороби, набуті на фронті. Мати моя заслуговує також окремої розмови. Це людина надзвичайної доброти. Вона виховала, дала дорогу в життя трьом дітям. Працювала самовіддано в колгоспі, додатково виконувала багато інших справ, була й листоношею. Збудувала оселю й усі господарські споруди, завжди доглянуті у неї сад, город, домашні тварини. У цьому році їй уже виповнилось 83, але й досі вона така ж роботяща. Має дев’ять онуків і дев’ять правнуків, всім допоможе, порадить. Дай їй, Боже, ще довго тішити нас! У мене ж звичайна сім’я: дружина, двоє синів, невістка, нещодавно внучка народилася.
Іван Васильович хотів бути вчителем. Після школи навіть склав іспити в Луцький педінститут. Чекав виклику на навчання, а отримав повідомлення, що не пройшов по конкурсу. Розчарований несправедливістю, пішов працювати різноробом у будівельну організацію, одночасно вчився в автошколі. Далі – служба в армії.
– А чому своєю професією обрали поштову справу?
– Про пошту, звичайно, не думав, але ж не даремно народився саме в день пошти, отже, доля вже тоді (сміється) це передбачила. А ще в дитинстві з цією справою стикався, коли допомагав мамі розносити кореспонденцію. В армії служив зв’язківцем.

Династія Солошиків-зв’язківців

Звільнившись у запас, повернувся в рідні Проходи – село неподалік Любешова, де був районний вузол зв’язку. Влаштувався туди на роботу. Працював добре, начальство  помітило Івана Васильовича і запропонувало вступити до Одеського електротехнічного інституту зв’язку імені Попова. Закінчив – і став кваліфікованим зв’язківцем. Працював на різних інженерно-технічних посадах, заступником начальника, головним інженером. А в 1995 році довірили очолити колектив Любешівського вузла поштового зв’язку.
– До того, правда, були неодноразові пропозиції (і навіть під тиском) перейти на вищі посади, проте я залишився вірним рідному підприємству.
– Не тільки вірним залишилися, а й, знаю, заснували династію Солошиків-зв’язківців…
– Так, моя дружина Ольга весь свій трудовий стаж набула в системі зв’язку, нашим шляхом пішли й діти. Обидва сини закінчили Одеську національну академію зв’язку, старший працює в Любешівському цеху “Укртелеком” інженером, молодший – в одній з одеських телекомпаній. Невістка також професійний поштовик.
– Невже в галузі зв’язку легкий хліб і ніяких проблем?
– Я б сказав, навпаки. Спокій працівникам зв’язку тільки сниться, а проблем не має той, хто не працює. Ми ж обслуговуємо населення всього району. Є відповідна мережа, матеріально-технічна база, штат працівників.
За продуктивністю праці ми є лідерами в області. В цілому за рейтинговою оцінкою серед споріднених колективів завжди твердо трималися вище середини та здебільшого у першій трійці. А ще Любешівський вузол поштового зв’язку ніколи не мав заборгованості платежів до бюджету, зі встановлених податків, відрахувань та заробітної плати.
– У переддень свята скажіть кілька слів про колектив. Кого хотіли б відзначити?
– Наш колектив надійний і згуртований. Більшість працівників – професіонали своєї справи, ініціативні, чесно та добросовісно виконують свої обов’язки. Відзначати когось окремо не хочеться, щоб не образити інших, а для всіх не вистачило б газетної площі. Тому щиро вітаю всіх працівників пошти зі святом. Бажаю миру, добра, злагоди, міцного здоров’я та щедрого довголіття, творчих та життєвих успіхів, постійного збільшення обсягів роботи та, відповідно, добробуту.
Вісниківці сердечно вітають Івана СОЛОШИКА з ювілеєм.
Микола ШМИГІН,
Волинська область


Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися