Досі перед очима ті печальні картини минулорічного вересня, коли мало не щодня телебачення показувало, як у Дніпропетровську та у Запоріжжі на кладовищах ховали убитих воїнів. Довжелезні ряди свіжовикопаних ям, біля них – труни. Десятки. Батюшка відспівував, люди приносили квіти, говорили добрі, теплі слова на честь загиблих. А я не міг стримати сліз. Пишу, і зараз вони котяться у мене по щоках. 

Ті похорони тоді відбувалися мало не щодня. 

Мій десятилітній син Олег дивився на телевізор, на мене, очевидно, не все розумів і допитувався:

– Тату, а чого ти плачеш?

– Сину, ховають чиїхось синів, чиїхось дітей, а батьки, рідні навіть не знають. Ці хлопці загинули для того, щоб ми з тобою мирно жили, спали, їли, гуляли, не були під путінським чоботом. 

Не знаю, чи все до нього дійшло, чи ні, але не сумніваюся, що, як виросте, обов’язково дізнається правду про Іловайську трагедію, про велику ганьбу і біду українського народу. Про яку ми через рік практично нічого не знаємо. Влада нібито щось повідомляє, але щось і не договорює. Там, на верху, чомусь бояться зобразити цілісну картину програної битви. 

Звичайно, трудно нам було тягатися з російською військовою машиною, добре вишколеними головорізами торік, коли наша армія знаходилася у розібраному стані. Очевидно, були допущені промахи наших армійських начальників, навкруги панувала зрада. Але ж і керівництво держави наробило дурниць. Це ж хіба треба мати багато розуму, щоб призначити міністром оборони начальника державної служби охорони Гелетея?

Ми ж усі пам’ятаємо оте путо з неприв’язаним язиком. Постійно щось ним гелетало, лепетало. До цього у Гелетея було головне завдання – щоб, сохрани Боже, ніхто не начистив писка Кучмі чи Ющенку, Януковичу чи Азарову. І це таке чудо поставити на чолі усього війська?

Причому Порошенко самовпевнено тоді заявив: «На сьогоднішній день це найкращий варіант». Господи, Господи – це не варіант і не міністр, а вар’ят, котрий випустив Гіркіна і його банду зі Слов’янська у Донецьк, тисячі людей поклав під Іловайськом. За ним тюрма плаче. А головнокомандувач возводить горе-міністра мало не в ранг героя. Ганьба! Переконаний, минуть роки, люди, історики та й правоохоронні органи розберуться і дадуть оцінку діям усіх, хто причетний до цієї трагедії. 

Як і діям Порошенка. Наприклад, чи розумно було вторік влаштовувати показушний парад на День незалежності у Києві? Під Іловайськом гинули наші хлопці, кацапи замикали котел, а по Хрещатику їхала хоч і не найновіша, та все ж відремонтована, підлампічена техніка. Її місце було там – у бою. А напарадувати ще встигнемо. Це зробимо тоді, як наб’ємо пику нахабному Путіну. 

І все ж найголовнішою причиною Іловайської поразки експерти називають відсутність централізованого управління у зоні АТО. Війська не були підготовлені, наступ проходив хаотично. Якби операція була продумана, наша армія могла б відбити удар. Великим недоліком було і те, що не вистачало важкого озброєння, боєприпасів. 

Та найгірше, що уроки Іловайська не пішли на користь. Усе майже те саме повторилося у лютому цього року. Знову жертви, знову поразка. Коли ж наберемося розуму, коли ж покінчимо з війною?