Нагадаємо суть проблеми, через яку жителі сіл Овадне, Жовтневе, Маркелівка, Красностав, Галинівка, Свійчів та інших масово стали протестувати. Колись рейс через ці села був чи не найприбутковішим. На території – три школи, ліцей, а більшість населення працює у Володимирі. Проте з приходом перевізниці Марії Проскури кількість рейсів із 15 зменшилася до шести, та й ті приносили пасажирам самі «гризоту і страждання». Люди платили за проїзд, натомість отримували хамське ставлення водіїв, переповнені маршрутки, коли у бус на 18 місць мусило трамбуватися по 60 осіб, запізнення на роботу і в школу через зриви рейсів і їх повну відсутність у вихідні та святкові дні. Люди розповідали, які саме автобуси пані перевізниця випускала на маршрут. Мовляв, у них на ходу відчинялися дверцята і відпадали колеса, прогиналася підлога і навіть випадали пасажири. У деяких не закривався люк на даху, тож, коли йшов дощ, доводилося в салоні стояти під парасолями. Кілька маршруток згоріло дощенту, слава Богу, обійшлося без жертв. Масово люди почали скаржитися на перевізницю п’ять років тому. Кажуть, написали скарг в область на кілька томів. Їхні вимоги почули тільки в 2015-му і розірвали договір із Марією Проскурою. Як виявилося, лише на кілька місяців, бо в кінці червня бізнес-вумен знову подала заявку на участь у тендері й… виграла. Адже документи у неї були в повному порядку, один із заявлених автобусів «тягнув» на  міжнародний клас, та й закону в нас немає такого, щоб зважав на думку народу, який криком кричав, що проти. Тоді врегульовувати ситуацію у Володимир-Волинський приїжджав директор департаменту інфраструктури і туризму Волинської області Іван Мирка. Він клявся, що конкурс був чесний і відкритий, та порадив пасажирам фіксувати хамське ставлення, зриви рейсів, які допускає перевізниця, й… знову скаржитися в департамент. 

І тоді люди вирішили діяти по-своєму. Одного дня, о шостій ранку в Жовтневому зібрався цілий «майдан» – не менше 300 жителів. З’їхалися-зійшлися зі всіх навколишніх сіл і просто не пропустили далі маршрутку Марії Проскури. Вимога незмінна – розірвати договір із перевізницею. Тоді до селян приїздили й помічник народного депутата Ігоря Гузя Андрій Бокоч, й голова обласного управління інфраструктури та туризму Іван Мирка зі спеціальною комісією. Роздратовані люди вимагали негайного виконання їхніх вимог, інакше обіцяли таким самим натовпом їхати страйкувати під облдержадміністрацію в Луцьку. Дісталося тоді всім чиновникам. Потім Іван Мирка написав на своїй сторінці в Інтернеті: «Хоч мені бракує досвіду в таких колоритних ситуаціях, але слід робити так, щоб людям було добре. Я сьогодні «з’їв добре відро лайна», і ще більше вилилось на голову, проте це не привід не їхати до людей і не вирішувати проблеми».

І врешті-решт таки добилися. Того ж дня пані перевізниця написала відмову від подальшого надання послуг, і з нею розірвали контракт. 

Днями я поцікавилась у жителів Володимир-Волинського району, чи задоволені вони іншими перевізниками, які тепер обслуговують їхні села. Кажуть, і не порівняти з тим, що мали колись: маршрутки чисті, людське ставлення, ніяких запізнень чи зривів рейсів. Мовляв, що і треба було довести…