Ми в редакції «Вісника+К» завжди дуже тішимося, коли приходять відгуки читачів на цікаві, непересічні публікації. А тут сам шеф-редактор вирішив відгукнутися. Відразу признаюся, що роблю це вперше за двадцять з половиною років. Що ж мене так вразило? Публікація Наталії Слюсар «Герой України – виходець із села Щитинь». Хто не прочитав – обов’язково прочитайте. Не буду переповідати. Мене вразили не лише героїзм і відвага простого поліського хлопця (хай простить мене безстрашний пан полковник, він мені в сини годиться), а в першу чергу сила духу, впевненість, військова мудрість. Якщо є у нас такі воєначальники, Україна не програє у війні з агресором, саме такі люди повинні очолити нашу армію. За такими, як Андрій Ковальчук, майбутнє України.
Ви вдивіться в риси обличчя, очі полковника – мужні, красиві, зосереджений, уважний погляд. Яка потужна внутрішня сила відчувається! Ну чим не голлівудський типаж? А це ж наш, наш український козак! Скоріше кошовий, а може, і майбутній гетьман. Особливо зверніть увагу на переживання матері Євгенії. Як же страждала, переймалася долею сина на фронті! А момент, коли вона дивилася парад? На колінах. Коли я, читаючи, дійшов до цього місця, не міг стримати сліз. Радію її щастю, горджуся своїм прекрасним, мужнім земляком. І разом з тим мені болить серце за тими хлопцями, котрі полягли на Донбасі. Сотні матерів не дочекалися своїх синочків з війни, оплакують їх гіркими сльозами. Ніхто і ніщо не замінить їм їхніх дітей. Невимовне горе оселилося в серцях і душах молодих вдів, чоловіки яких склали голови на війні.
Дорогі мої, на превеликий жаль, ми нічим не можемо вам допомогти, але в мене народилася думка написати книгу пам’яті, спогадів про тих, хто віддав життя за волю і незалежність України у війні з російськими супостатами. Хочемо, щоб вона була написана найближчими і найріднішими людьми наших загиблих Героїв. Дуже просимо батьків, матерів, братів, сестер, дружин, синів, дочок присилати нам розповіді про рідних – загиблих. У них обов’язково має бути точне прізвище, ім’я та по батькові, фото, адреса, телефон, роки життя. Розкажіть щиро, тепло про втрачену людину. Ми опублікуємо матеріали, і кожному, хто надіслав матеріали, подаруємо книгу. Хай це буде данина пам’яті тим, хто віддав життя за наш мир і спокій. Минуть літа, настане мирний час, загояться рани, та ми не в праві забути полеглих Героїв. Присилайте спогади на адресу нашої газети, можна електронною поштою.
Телефон для довідок – 77-48-84.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!