Як зробити чистими наші села?
Ми зробили свій вибір - хочемо у Європу. Але ж одного бажання замало, варто ще освоїти ази європейської культури. Там ніхто не викидає пластикові пляшки, використані памперси, інший непотріб у рівчаки вздовж дороги, не залишає мішки з відходами у лісах. Якщо у місті комунальні господарства якось борються зі сміттям, то у селі це питання стоїть на останньому місці.
Централізований вивіз - підводою
Нині вже мало хто й згадає про модний проект, який діяв за сприяння посольства Королівства Нідерланди «Сільський староста - лідер сільської громади» десь на початку 2000 року. Тоді почали створювати сільські комітети, до складу яких обирали найактивніших та найвпливовіших односельчан. Вони мали допомагати голові вирішувати наболілі питання громади. На Волині було створено 200 сільських комітетів. Однак, не маючи належного фінансування, деякі існували лише на папері. Проте були й такі, хто дійсно працював і вирішував місцеві проблеми. Багато позитивних відгуків доводилося чути про сільського старосту із села Вишеньки Рожищенського району Антоніну Клімчук. Писали про неї й ми. Нас зацікавив централізований вивіз сміття, який зуміли організувати на території Носачевичівської сільської ради. У селах Єлизаветин, Носачевичі та Вишеньки у вказаний день підвода під'їжджала до кожного подвір'я, забирала мішки з відходами і вивозила на санкціоноване сміттєзвалище. З кожного дорослого населення збирали по одній гривні за такі послуги і платили чоловіку, який утримував коней. Сума виходила суто символічна, але справу активісти задумали хорошу. На жаль, ця інновація не прижилася. Як розповів Носачевичівський сільський голова Олександр Дігалевич, найдовше «протрималися» Вишеньки, і саме завдяки ініціативній Антоніні Клімчук, але вона пішла на роботу, й не стало кому займатися громадськими справами.
- Сума, яку люди збирали для вивозу сміття, була символічна - 30-40 гривень, - зазначає Олександр Іванович. - А потім дехто почав відмовлятися, бо, мовляв, усе спалюють у грубці. Інші дивилися на них, й собі те повторювали. Залишилося лише кілька осель, де підтримували нашу ідею з централізованим вивозом сміття. Та вони у меншості. Я особисто обійшов приблизно десять власників коней, просив відновити цю добру справу, але всі відмовляються від зайвої мороки. У нас є санкціоновані сміттєзвалища, за кілька кілометрів від села, тож тепер кожен господар самостійно вивозить туди відходи. Ми з депутатами сільської ради нагадуємо людям, щоб не викидали непотріб на дорогу, у рівчаки. Намагаємося підтримувати чистоту у наших населених пунктах.
Чекали Кучму - і зробили великий смітник під Смолявою
Один з волинських народних депутатів перед виборами запровадив програму «Чисте село». Встановлювати контейнери для побутового сміття почали у 2012 році на територіях п'яти районів - Рожищенського, Луцького, Турійського, Горохівського та Локачинського. Поки програма фінансувалася коштом приватного підприємства, - доти й тривав централізований збір.
А коли довелося громаді платити гроші з власної кишені, люди почали обурюватися і відмовлятися від такої послуги. Тож з більшості волинський сіл контейнери забрали. На території Буянівської сільської ради Луцького району згадана програма поки діє.
- На території встановлено 21 контейнер, - розповідає сільський голова Галина Кучер. - Але люди не вельми охоче здають гроші. Дехто прямо каже: «Краще викину мусор у рів, а дві гривні не заплачу». Коли було безкоштовно, всі радо несли відходи у сміттєбаки. Проблем ніяких не було, а як зачули про плату, почали відмовлятися. Збираємо по дві гривні з кожної фактично проживаючої людини, включаючи дітей. Сміття спеціальним транспортом вивозиться на полігон. Все просто, як у цивілізованих країнах. Ми ж хочемо йти у Європу, то давайте будемо вчитися жити по-європейськи. Про чистоту у населених пунктах постійно говорять депутати сільської ради, залучаємо до цього й церкву. Хочеться, щоб люди зрозуміли, що Європа починається з кожного села. Це ж обличчя країни.
Та, як показують українські реалії, порядок може нам лише снитися. Будучи у відрядженні у селі Смолява Горохівського району, вжахнулися, коли їхали туди. Обабіч дороги біліли гори пластикового сміття, розкидане гілля, залишки будматеріалів. Страх, та й годі! Яке ж враження буде у гостей, які сюди їдуть? Отаку бридку візитівку має село. Проте, як пояснили мені у Смолявській сільській раді, насправді згадане сміттєзвалище їм не належить.
- Наші люди ніколи не вивозять туди відходи, бо ж далеко від села, - переконує секретар сільської ради Галина Романюк. - Це мешканці Берестечка, їхній комунгосп, місцеве училище. Комунгосп час від часу й згортає те сміття подалі від дороги, такий благоустрій робить. А почалося все відтоді, як Кучма, будучи Президентом, приїжджав на «Козацькі могили». Всюди наводили марафет, а сюди вивозили сміття подалі від очей влади. Обіцяли згодом все прибрати, а вийшло самі бачите як. Районна прокуратура проводила розслідування і довела, що ці землі не належать нашій сільській раді. У смолявських депутатів просили дати дозвіл, щоб там зробити санкціоноване сміттєзвалище, але вони відмовилися. Нащо селу таке страхіття? Наскільки мені відомо, нині смітник нічийний, але його дуже хочуть «начепити» нам.
Напередодні свят у кожній оселі господарі наводять порядок. Та чомусь він стосується лише власного кутка. Тому й біліє на узбіччях чи околиці лісу розкиданий пластик, памперси, інша гидота. Доведено, що пластик розкладається лише через 100-200 років, а при його спалюванні виділяються токсичні речовини. Його необхідно переробляти, але до цього наша держава ще не доросла. Приблизно 90% сміття на узбіччях не розкладається природним шляхом. Воно мокне під снігом, дощем, шкідливі відходи потрапляють у грунтові води, які ми п'ємо. Ось вам і простий шлях до погіршення здоров'я нації. Ніхто не дбає про природу. А все починається, здавалося б, з дрібниці - викинутої торбинки. Наша ментальність страшна: головне, щоб під носом, для показу сусідам, була чистота, а далі можна свинячити. Як же побороти безкультур'я? Старі люди люблять повторювати: «Нема на вас пана». За Польщі ніхто не мав права викинути сміття на дорогу, бо отримав би не лише добрячого прочухана нагайкою, а й штраф. То невже треба поставити біля нас пана з нагайкою, щоб лупив по спині? Інакше ж не навчимося.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Пластик розкладається лише через 100-200 років, а при його спалюванні виділяються токсичні речовини. Його необхідно переробляти, але до цього наша держава ще не доросла. Приблизно 90% сміття на узбіччях не розкладається природним шляхом. Воно мокне під снігом, дощем, шкідливі відходи потрапляють у грунтові води, які ми п'ємо. Ось вам і простий шлях до погіршення здоров'я нації.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!