Щодня по радіо, телебаченню, повідомляючи про бої на сході України, диктори ніби між іншим називають кількість загиблих воїнів, що воюють за цілісність нашої держави. Інколи п'ять, а буває й за двадцять. Подейкують люди, що ці печальні цифри значно занижені. У мене ж завжди у цей момент серце обливається кров'ю. Це ж чиїсь діти, батьки, чоловіки. Вони пішли боронити нас від «старшого» брата та проклятого Путіна. У мене самого четверо синів. І виникає якесь почуття вини: чому вони сьогодні не там, де вирішується доля України, чому я не там?
А ще мені хочеться, щоб той, хто повідомляє цю печальну новину, вкладав у ці слова біль, співчуття, додавав хоч маленький штрих жалю. Нині довкола буяє зелень, у розпалі літо. Одні купаються, засмагають, інші гуляють, справляють великі і маленькі сімейні, релігійні свята, а там - пекло, лунають вибухи, свистять кулі, рвуться міни та снаряди, людей вбивають і калічать. Важко уявити жахливість та абсурдність такого буття.
Так, ми шкодуємо тих, хто на передовій, співчуваємо їм. Робити це легко за тисячу кілометрів від війни, бойових дій. Але й багато, дуже багато українців як можуть, так допомагають нашим воїнам. Хто гривнею, хто банкою тушонки, хто бронежилетом... Я вражений тим, як піднялася вся Україна! Кілька днів тому показали по телебаченню стареньку полтавську бабусю, котра перерахувала на війну останніх одинадцять тисяч гривень, приготовлених на чорний день. Якими словами оцінити цей вчинок простої жінки? А скільки таких відомих і невідомих українців прагнуть допомогти фронту!
Біда об'єднала нас. Мабуть, ще ніколи ми усі не були такі дружні, такі єдині, бо хочемо волі, свободи. Може, й тому Господь послав українцям таке випробування?..
Наближається День Незалежності. Як хочеться вранці прокинутися і почути, що все - війна закінчилася. І хіба я один такий! Низько, низько схиляю голову перед тими хлопцями, котрі сьогодні на передовій стоять за нашу державу, за нашу Україну, боронять її незалежність. Страшенні труднощі їм доводиться пережити, витримати, щоб перемогти. Вони істинні герої! Саме їм ми й присвячуємо сьогоднішній номер газети. Простіть, що не можемо згадати всіх поіменно. Ми переживаємо за вас, молимо Бога, щоб зберіг вам життя.
Слава Україні! Героям слава!
Євген ХОТИМЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!