У фінал передвиборної гонки на посаду мера Луцька вийшли Микола Романюк та Олександр Товстенюк. Першого я знаю більше тридцяти років як толкового чоловіка, колишнього успішного керівника Волинського відділення «ПриватБанку». По-моєму, і мер він досить непоганий: навів порядок у місті, дороги зробив хороші, людей чує. Одна тітка мені заперечила, що теплої води влітку не дає. «Та ще й нужники де треба не поставив», – додав я. А якщо постаратися, то ще чимало можна знайти недоліків у роботі луцького мера. Але треба визнати, що Романюк системно та цілеспрямовано веде Луцьк у Європу, знаходить можливості, контакти, інвестиції, які до нас ідуть. А головне, Микола Романюк – порядна людина, я ручаюся за нього, як за самого себе.

Зрештою, нічого поганого не можу сказати й про Товстенюка: симпатичний, молодий чоловік.

– Але що він доброго зробив для Луцька? – запитує у мене колега.

– Ну, файно керує фондом Палиці, – пояснюю.

– От-от, я й хочу сказати, що керувати чиїмись готовенькими грішми набагато легше, як робити щось самому. Може, скажеш, що він щось збудував чи фірму якусь створив і розкрутив, власноруч заробив мільйони? Щось я не чув. Твій Товстенюк – Нуль без Палиці!

– Ну ти вже занадто, – намагаюся утихомирити запал співбесідника.

– Я нічого не маю проти його начальника, – доказує товариш. – Але ж вести у керівники міста людину, котру ніхто не знає, на що він здатний, яка у нього сім’я, яка віра, а тепер розказує, що він зробить для лучан, як Палиця за ручку приведе до влади, принаймні не солідно.

– Але ж Ігор Петрович справді поважна людина.

– А хто заперечує? – знову колега. – Тяжкою працею він заробив мільйони. Але чому сам не йде в мери? Хай би сидів собі у Швейцарії та керував Луцьком, їй-бо, толку було би більше. Я ж буду голосувати за Миколу Романюка, надійного, толкового господаря. І нікому не піддамся й не продамся, як дехто це робить.

– Та мене і переконувати не треба. Я давно за Миколу Романюка.