У відділенні стоїть 20 апаратів, які й називають штучними нирками. При важкому ураженні, коли нирки зовсім відмовляються працювати, у крові людини накопичуються токсичні речовини. Їх виведенням, а це життєво необхідно, і займаються ці апарати. Якщо коротко, то забруднену кров хворого пропускають через діалізатор, очищують за допомогою спеціального розчину (одна частина концентрату і 34 частини води), який відповідає вмісту електролітів у крові (натрій, калій, кальцій) і повертають в організм. Кров ганяють туди-назад… не менше чотирьох годин. Адже чим вища швидкість кровотоку, тим більший об’єм проходить через організм людини. Відповідно, краще очищується кров. 

Гемодіаліз – це те, без чого не житиме жодна людина, у якої відмовили нирки. По чотири години тричі на тиждень рік за роком – ось такий розпорядок життя хворих на ниркову недостатність. Жодного пропуску, за будь-якої погоди, інакше… 

Звідки ж береться така біда? Виявилося, що хвороби нирок дуже підступні. Можуть підточувати їх, а людина про це навіть не здогадуватиметься, аж поки, на жаль, не стане пізно. Ігор Гордійчук навів для прикладу світову статистику: з десяти хворих, у яких виявлено хронічну ниркову недостатність, п’ятеро вмирають на додіалізному етапі, двоє продовжують життя, залежне від апарата штучної нирки, троє – поки що залишаються на консервативному лікуванні. 

На Волині залежних від апаратів штучної нирки близько 200 осіб. Непрацюючі нирки, або й взагалі їхня відсутність – це ще не кінець світу. Люди на гемодіалізі живуть по 15-20 років! Шанують себе, стежать за вагою і дієтою. Неабияку роль у тому відіграє і близькість гемодіалізного центру.

– У нас є така хвора, яка їздила у Луцьк на гемодіаліз багато років. Уявляєте, тричі на тиждень, у тих маршрутках, в спеку і холод! Але відтоді, як у Любомлі відкрили цей центр, вона й на роботу вже влаштувалася, адже гемодіаліз у неї тепер під боком, – розповідає Ігор Леонідович. – Взагалі, за євростандартами, найближчий гемодіалізний центр повинен бути від хворого максимум за 50 кілометрів. І Волинь у плані забезпечення такими центрами посідає друге місце по Україні (першість – у Івано-Франківська). Бо маємо апарати штучної нирки, окрім Луцька, ще у Ковелі, Нововолинську, Любомлі, Камені-Каширському і днями відкриватимемо у Ратному.

Причин, які впливають на нормальну роботу нирок, є багато. Як пояснює Ігор Гордійчук, велике значення має спадковість. Мали проблеми з нирками батьки – матимуть і діти. Цей орган першим відреагує на вірусну інфекцію, з якою людина ходитиме на роботу. Будь-які непроліковані і занедбані ангіна, грип чи ГРВІ, що супроводжуються підвищенням температури, – прямий шлях до ускладнень в нирках. Постійна сонливість, набряки на ногах та підвищений тиск – це вже натяк на те, що варто зайти у лікарню і здати на аналіз сечу та кров. 

Запитую у лікаря, чи є якийсь шанс уникнути гемодіалізу. На жаль… Хронічна ниркова недостатність не лікується. Або гемодіаліз, або трансплантація. До речі, на Волині 14 людей живуть з донорськими нирками. І цей факт, як помітив Ігор Леонідович, вимагає ще більшої дисципліни, аніж доїзд на гемодіаліз у лікарню. Людина з донорським органом усе життя повинна приймати медикаменти, які пригнічують імунітет, тим самим утримуючи його від відторгнення. А це значить, що чиєсь чхання у маршрутці для людини, яка пережила операцію з трансплантації, може обернутися великою бідою. Імунітету немає – організм незахищений. Тим не менше, донорська нирка – це єдиний шанс для молодих людей. Діти (а цей орган відмовляє і в них), яких рятують апаратом штучної нирки, мають проблеми у розвитку. Адже діаліз вимиває з організму дитини усі потрібні  для росту мікроелементи та гормони. 

Є у відділенні ще один доволі помічний апарат, за допомогою якого рятують людей – плазмаферез. Простіше кажучи, чистка крові. При отруєннях грибами, печінковій недостатності, різноманітних панкреатитах, важких алергічних реакціях, сепсисах (зараження крові) і навіть неврологічних хворобах у гострій стадії у хворих забирають кров, пропускають її через центрифугу, де вона розділяється на складові: плазму, лейкотромбомасу і на еритроцитарну масу. Токсична плазма викидається, а решта очищеної і розведеної маси повертається.