Ціна здоров’я — ціна життя

Ціна здоров’я — ціна життя

Здоров’я
Сьогодні чи не кожному особливо болюча ситуація, в якій нині опинилася система охорони здоров’я. Потрапити в лікарню страшно. Ми настільки соціально не захищені, що банальний похід до лікаря у багатьох викликає паніку: де взяти гроші на консультації, обстеження, лікування? Хоча при цьому маємо на паперах безкоштовну медицину.

Цікавий прес-клуб на тему «Ціна здоров’я» зорганізувала редакція газети «Волинь-нова» та Волинська обласна рада. До дискусії запросили керівників провідних медичних закладів області, депутатів обласної ради, а також журналістів. Порушили чимало питань і дійшли одностайної згоди: без підтримки держави про просвіток у медицині годі й мріяти.
Найперше говорили про державні програми. Їх нині діє дев’ятнадцять. Кожна співфінансується з обласного та державного бюджетів, проте забезпечує потребу в коштах лише на 10-30 відсотків. Решта все одно лягає на плечі пацієнтів. Через оте «недофінансування» чимало людей помирає, так і не дочекавшись допомоги. Про що можна говорити, якщо медзаклади за тими програмами отримують ліки за… 2015 рік!
Онкологи, фтизіатри, карді­ологи й інші вузькогалузеві спеціалісти називали шокуючі цифри щодо рівня захворюваності та потреб у коштах на сучасні ліки та нову апаратуру. І кожна проблема – кричуща. Потрібні стенти для сердечників, «хімія» для ракових хворих, гемодіаліз для тих, хто має серйозні проблеми з нирками, суглоби тим, хто не може рухати кінцівками. Дискусія в якийсь момент нагадала перетягування «грошової» ковдри.
Говорили також про досвід європейських країн, про страхову медицину і профілактичну – як основну складову системи охорони здоров’я. Проте чи готові будуть наші люди віддавати частину зарплати на страхові внески, якщо отримують мізер, і чи справді ретельно проходитимуть профогляди навіть тоді, коли це буде обов’язком для кожного? У деяких країнах, до речі, відмовляють у безкоштовній медичній допомозі пацієнтам, які протягом життя не дбали про своє здоров’я і не з’являлися до лікарів з профілактичною метою.
Прозвучала пропозиція замість цілковито безкоштовних програм (які фактично не виконуються) офіційно запровадити так звані програми співфінансування з участю пацієнтів. Медики впевнені, що таким чином збільшиться кількість людей, яким вдасться допомогти. А графу «безкоштовно» залишити лише для ургентних хворих, котрі в цей момент опинилися на межі життя і смерті.
Багато раціональних думок прозвучало з уст і голови постійної комісії обласної ради з питань соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства Олександра Зінчука, і його заступника Сергія Сівака, і депутатів облради Михайла Бегаля та Людмили Тимощук, головних лікарів обласного онкодиспансеру Людмили Бубенової, обласної клінічної лікарні Івана Сидора, гендиректора обласного територіального медичного протитуберкульозного об’єд­нання Юрія Валецького, заввідділенням екстракорпоральних методів детоксикації Луцької міської лікарні Ігоря Гордій­чука, керівника обласного центру кардіоваскулярної патології та тромболізису Андрія Ягенського.
Не оминули й такої важливої теми, як трансплантологія. Нині на Волині живе 20 пацієнтів з пересадженими від донорів органами. А якби працювала відповідна програма, могли би бути сотні врятованих життів. Проблема загострюється в ці дні, адже на розгляд Верховної Ради подано два законопроекти, за суттю цілком протилежні один одному. Перший – за те, щоб людина при житті дала згоду на використання її органів у разі «наглої» смерті, другий – за те, щоб людина, яка при житті не заборонила це робити, автоматично ставала донором… Думки в залі теж розділились. Ігор Гор­дійчук навів приклад, як католицька церква підтримала трансплантологію, пронісши ідею, що душа належить Богу, а органи – людям. Він переконаний, що нам потрібна підтримка православної церкви. Позицію УПЦ у цьому делікатному питанні озвучив протоієрей Степан (Ярема):
– Церква підтримає трансплантацію у випадку прийняття закону Богомолець, який засві­д­чить самопожертву людини. Тобто якщо людина за життя свідомо прийматиме рішення, наважиться на такий героїчний вчинок – віддати свою часточку тіла для спа­сіння іншого.
Присутні ж депутати одностайно висловилися в підтримку законопроекту авторства Олега Мусія щодо «мовчазної згоди», згідно з яким кожен померлий є потенційним донором, якщо своєчасно не оформив «відмову». Вони готуватимуть звернення до Верховної Ради, в якому проситимуть підтримати саме цей документ.
Наталія КРАВЧУК,
м. Луцьк

© «Вісник»

Передрук будь-якої інформації можливий лише якщо гіперпосилання на «Вісник+К» стоїть не нижче другого абзацу і у кінці матеріалу не має позначки «Передрук заборонений». Перепублікація матеріалів із друкованих видань «Вісник+К» та «Люди і долі» можлива лише із письмового дозволу редакції.

Наші інформери

«Вісник» в соцмережах

Журнал «Люди і долі»

×
Приєднуйтесь!