Основний законодавчий регулятор розподілу майна подружжя – Сімейний кодекс України. Стаття 70 регулює розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зокрема, у ній ідеться, що у разі поділу майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею (ним) проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. 

Також Сімейний кодекс чітко каже про те, що спільною сумісною власністю є все майно, набуте за час шлюбу. 

Те, що є особистою власністю, визначено статтею 57. Це майно, набуте одним з подружжя до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; житло, набуте кимось із подружжя внаслідок його приватизації  відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її (його) користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, тощо.

Звернутися до суду щодо поділу майна можна протягом трьох років. 

Хотілося б відзначити, що судовий порядок передбачено, якщо згоди між подружжям немає. Для інших же випадків існує позасудовий порядок поділу майна – можна укласти договір розподілу та нотаріально завірити його. Цей варіант досить швидкий, порівняно із судовим порядком, хоча в деяких випадках не зовсім доцільний з фінансового погляду.