Бабуся молитвою зупиняє кров, заговорює зубний біль, виводить ляк у дітей, вимовляє зурочення, виготовляє спеціальну мазь для загоєння ран, рожі, прищавої висипки на тілі Таких людей, як Єлизавета Корнелюк, яка мешкає у Млиновому на Ратнівщині, дуже мало. Їх забирає старість. І так часто буває, що ті помічні молитви йдуть у небуття разом з ними. Не раз доводилося чути, що звертатися до таких бабок-шептух – гріх. Але і не раз чула, що зцілення молитвою – це Божа поміч, і що саме за допомогою бабок-шептух у хворих відступають окремі хвороби. Та, по суті, ті хвороби мають єдине лікування – молитву. Поспілкувавшись з бабусею, дізнавшись від неї, що на лікування людей молитвами взяла благословення у священика, почувши її молитви, в яких звертається до Господа, Матері Божої та Ангелів святих, прихиляєшся до думки, що бабуся зцілює недуги лише з Божою поміччю. – Людинонько добра, я дванадцять літ у церкві працювала – на касі. Це при тому, що я зовсім не грамотна. А свічки продавати колись було набагато складніше як тепер. То тепер гривня, дві, а тоді копійки вони вартували, а для мене, безграмотної, порахувати копійки було не так то й просто. Але, Богу дякувати, навчилась. До церкви ходила, поки здужала. А коли зрозуміла, що молитвою можу допомагати іншим, попросила благословення у священика. А він чув і знав про мою поміч, тож благословив, – розповідає бабця. Спитала бабусю, звідки ж вона знає ті молитви. – Я перейняла ті молитви від бабусі Ярини ще ззамолоду, але нікому не говорила, що знаю їх, - розповідає бабуся Єлизавета, – не заявляла про себе. У селі були старші люди, до яких йшли за поміччю люди. А коли вони повмирали, зрозуміла, що критися не маю права, раз умію – потрібно допомагати іншим. Але, крий Боже, не подумайте, що це я допомагаю. Ні! Це Божа поміч. От послухайте молитви, – бабуся стала шептати то одну, то іншу, розповідаючи від яких недуг вони. – Молитви не таю від людей. Ще поки молодшою була, попросила невістку, аби переписала їх, бо ж може забуду колись. Я вже й призабуваю. Хто хоче, я можу дати переписати їх. От нещодавно приходила до мене з немовлям одна жіночка – дитина не спала зовсім. Вона навіть їздила в лікарню, але зустріла одну людиноньку, а та й сказала: «Чого ти в лікарню їдеш, іди до баби Єлизавети – вона допоможе». От і прийшла, навіть немовлятко принесла. Я проговорила молитву і дала тій мамі переписати, щоб вдома сама говорила. А говорити треба обов’язково дев’ять разів або ж три. Молитвою допомагаю тим, хто наможеться, чи злякається, тим, кого зурочили, у кого нариви. Від наривів мазь роблю із воску, жиру та смоли зі сосни. І також читаю молитву. Рожу ще льоном спалюю. Не так давно зверталась до мене дівчина – у неї так вигнило на нозі, що картоплею не закладеш те місце. Потім та дитина прийшла і дякувала. Все пройшло, загоїлось. А гроші за свою поміч я не беру. Як я візьму гроші за молитву. Я Бога згадую і Матір Божу. Раджу аби ті гроші, якщо хочуть, занесли до церкви і за здоров’я дали своє, своїх рідних, а якщо їхня воля – то і моє. Бабуся Єлизавета розповіла про себе, як важко було, адже рано похоронила чоловіка. Розповіла, що в житті ніколи ні на кого не кляла, бо по натурі є доброю. Ні з ким не сварилася і нікому ніколи не бажала зла. Навіть тоді, коли до неї із злом – вона з добром. Єлизаветі Корнелюк добігає 88 рік. Аби її молитви не пішли у небуття, залишає їх на папері. Для інших…
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Маряна
Дайте номер