Те, що загиблих декілька десятків, кажуть волинські волонтери, які цими днями були у зоні АТО.

– Ми повезли продукти, оптику, індивідуальні аптечки, персональні посилки, – розповів волонтер рожищенської Самооборони фермер Руслан Хомич. – Знайомий офіцер попросив спеціальні мішки для того, щоб покласти тіла загиблих кіборгів. А ще – тільняшки, берети, українські прапори. Хлопців треба достойно провести в останню путь. Немає слів, щоб сказати все, що відчуваю. І тільки одне питання: чому не рятували тих, хто залишився під завалами аеропорту? Їх крики було чути ще 25 січня. А хлопці на передовій повинні довіряти командуванню. Інакше не перемогти.

Після почутого душу переповнив біль і гнів. Біль за відважних хлопців і їхні родини. Гнів на бездарне керівництво, дії якого вкотре призвели до безглуздих жертв. А інтендантська служба навіть не спроможна поворушитися, аби достойно відправити до рідних домівок загиблих героїв. Коли нарешті припиниться цей бардак?  

Але є те, чого ми не можемо чекати і повинні зробити негайно – провести в останню путь і належно вшанувати захисників. Тому головний редактор «Вісника+К» Євген Хотимчук завіз у волинську Самооборону майдану необхідні тільняшки і прапори. Хай спочивають з миром наші герої! 

Завдання для нас, живих, – відстояти Україну. Це найперше. Друге – зробити усе можливе і неможливе, аби винні у смертях мирних жителів та українських воїнів були покарані. Це стосується усіх! І коли сьогодні Уряд піднімає питання про збирання документів для суду над російськими терористами у Гаазі, то про притягнення до відповідальності окремих представників вищого командування Збройних Сил України – мовчок.   

Хоча маємо свідчення про те, як потрапили у полон кіборги. Журналіст Юрій Бутусов опублікував інтерв’ю з бійцем 79-ї аеромобільної бригади, який поранений в бою за Донецький аеропорт.

– З 19-го весь аеропорт був щільно закритий туманом, який не дозволяв візуально орієнтуватися. Наша група намагалася вийти на якийсь об’єкт в аеропорту – але ми елементарно заблукали, були обстріляні і повернулися назад, не виконавши завдання. Не розумію, що завадило продумати систему орієнтування та навігації? – запитує боєць. – 20 січня нам знову поставили завдання – їхати на якийсь агрокомплекс поблизу злітної смуги, за яку нібито зачепилися наші підрозділи. Наша група щільно набилася в один БТР. Поїхав і наш командир батальйону… Карту з обстановкою комбату не видали, і вийшло, що де цей агрокомплекс не знав ніхто. Ніяких висновків з нашої безглуздої поїздки в тумані напередодні не було зроблено. Ми діяли «на авось»: ні карти, ні навігатора, ні тепловізора у нас не було. Куди їхати треба – сам комбат не знав… Попереду на броню сів наш боєць, який кричав водієві – «правіше-лівіше»… Нас поставили в колону до кількох бойових машин 95-ї бригади. Вони їхали попереду, ми замикали. Раптово – стрілянина в упор, наш БТР отримав пряме попадання, шквальний вогонь!.. Нас врятував водій. Незважаючи на серйозне поранення, він зумів розвернутися і вивезти нас з-під обстрілу, врятувавши чотирьох поранених бійців, нашого комбата і всіх нас. Інакше росіяни взяли б одразу двох комбатів в одному бою, а полонених стало б набагато більше. Я вирішив розповісти про цей бій, тому що так не можна воювати. Ми маємо прекрасних бійців, патріотів, і знаємо, що за нами вся Україна. Але треба, щоб командування теж відчувало відповідальність за прийняті рішення. Повинні вчитися не тільки солдати, а й генерали. Навіть насамперед генерали. Ми ж на передовій вчимося швидко.

А ще рядовий захисник Донецького аеропорту написав слова, які в душі промовляє більшість з нас: «Ми проти третього майдану і не хочемо розгойдувати владу. Але… поки бездарності не почнуть відповідати за допущені помилки, навіть якщо це високі чини, ми не зможемо перемогти і будемо нести безглузді втрати. У нас прекрасно мотивований особовий склад, ми боремося і будемо боротися за Україну. Але рішення командування мають відповідати умовам війни, а вона помилок не прощає».

Нагадаємо, що з 16-го січня командування операцією з оборони Донецького аеропорту взяв на себе особисто керівник Генштабу генерал-лейтенант Віктор Муженко.

Ситуація на сході сьогодні настільки загострилася, що потрібна допомога кожного українця. У штаби Самооборони, обласного координаційного центру допомоги учасникам АТО, Автомайдану Волині необхідно приносити продукти: для формування борщових наборів картоплю, моркву, буряки, капусту, цибулю; горіхи, шоколадні батончики; медикаменти; теплі кофти, нитки для в’язання балаклав і шкарпеток. Ми маємо підтримати наших захисників!