Мешканка села Чагор Чернівецького району Вероніка Грицку все життя викладала в університеті і прищеплювала студентам любов до нашої минувшини. Купувала у знайомих давній одяг їхніх дідусів та бабусь. Тепер в оселі жінки сотні унікальних речей, які вона збирала понад десять років, і хоче відкрити музей.
Захоплення Вероніки Степанівни старожитностями почалося з того, що знайома запропонувала їй придбати два старовинні жупани. Один у неї вже був – дістався від чоловікового дідуся. З них все і почалося, а тепер у кімнатах акуратно складені старовинні сорочки, горботки, пояси, кожухи, жупани, килими, рушники, вишиті картини, посуд, інструменти для ткацтва й пряжі. Багатьом речам – понад сотню років.
– У мене багато різних видів рушників, якими прикрашали ікони, портрети. Вони вже потріпані, і, певне, молодь їх викинула б, а я бережу, – посміхається господиня.
Колись у кожній хаті були налавники. Вони схожі на домоткані килими, тільки довші й вужчі. Ними або застеляли лавки, або прибивали їх на стіну вздовж лавок. Жінка зізнається, дещо люди віддають задарма, бо шкода викидати. Але більшість доводиться купувати.
– Така в мене натура: не куплю собі золотої прикраси, а от від старовинних речей важко втриматися. Чудово себе почуваю в цьому кептарі, – усміхається й одягає давню жилетку.
Про кожен одяг в неї окрема цікава історія. Вероніка Степанівна мріє створити музей буковинських старожитностей.
– Вірю, що після нашої світлої перемоги народні традиції набудуть нового розвитку. Буковина і вся Україна стануть надзвичайно трендовими серед туристів, – впевнена Вероніка Грицку.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!