Рідні оплакують Володимира Овчарука, який загинув під Волновахою
Минає сорок днів, як під Волновахою на Донеччині поклали голови наші військові. Одним з тих, хто загинув під час обстрілу терористами блокпоста, був 34-річний Володимир Овчарук із села Лисець Дунаєвецького району.
Володя закінчив Новоушицький технікум механізації, працював у колгоспі бригадиром тракторної бригади. Потім вступив до Хмельницького національного університету на механічний факультет. Згодом там відкрили військову кафедру. Володя пройшов суворий відбір. Гарно вчився, був членом студентської ради, старостою гуртожитку. Батькам не раз приходили листи-подяки від керівництва університету.
- Хоч Володя молодший від мене на вісім років, допомагає мені завжди, - вкотре, як і мама, забуває про те, що брата вже немає, Лілія Борисівна, його старша сестра. - Я живу з дочкою, бо чоловік на заробітках. Нами опікувався Володя. Він вмів усе! Чи то котел зламається, чи телевізор, чи ремонт потрібно зробити... «Нікого не клич, - казав, - я сам усе зроблю». Ніколи не скиглив, що нема роботи, що важко жити.
У 2003 році Володимир закінчив університет, працював на підприємстві, потім відкрив власний бізнес. Мав сім'ю: дружину Тетяну та двох дітей - десятирічного Вадима та п'ятирічну Ліану.
10 травня увечері Володимиру зателефонували з військкомату. На сьому ранку потрібно було прибути в Дунаївці з речами.
- А в нього навіть військового квитка не було! - каже Лідія Михайлівна, мама Володимира. - Виписали вже на місці. А ще у папці, де лежали його документи, була не його фотокартка. Можливо, їхати туди мав хтось інший... Коли Володю призвали в армію, ми навіть не думали, що він братиме участь у боях. Не думали, що людина за три тижні (у Рівному на полігоні) може навчитися стріляти і її направлять у гарячу точку. Він нам щодня телефонував. Увечері 21 травня ми з ним теж розмовляли. А о п'ятій ранку сталася біда.
- Ці діти, більшість з яких навіть толком стріляти не вміли, відбивали атаку, як могли, - продовжує Лілія Борисівна. - Навіть страшно уявити, що вони відчували, кинуті у полі напризволяще. Згодом читала в Інтернеті, що з їхньої групи залишилося п'ять поранених. Я написала, куди могла: може, хтось залишився живий - відгукніться!
А тоді нам ніхто не подзвонив, не повідомив, що наш Володя загинув. Боялися, напевно. Тетяна, невістка, зателефонувала сама, але їй відповіли, що по телефону нічого казати не будуть, нехай приїжджає.
- Я з лікарні взяла дитину і пішла до військкомату, - розповідає Тетяна Овчарук. - Передчуття мала дуже неприємне. Ще на початку весни, коли ми навіть не здогадувалися, що нас чекає, у полі побачила одинокого журавля. Вже тоді зрозуміла, що залишуся сама. У військкоматі мені повідомили, що чоловік загинув. Сказали без лікаря, без психолога і без води. Ми своєю машиною поїхали у Рівне, куди доставили тіла загиблих. 13 дерев'яних домовин, чотири - цинкові. За кермом сидів двоюрідний брат, бо тато вести машину не міг. Супроводжували нас представники обласного військкомату. О восьмій вечора Володю привезли додому, до мами. Вона весь час непритомніла. А батько почав його піднімати, цілувати. Розглядав його: які ручки, чи ціла голівка, чи є ноги... Однієї не було, тільки чотири шматки в пакетах. Дивився, чи є подушечка, чи йому не твердо. Розщібнув сорочку, а груди пробиті чергою з автомата. Значить, бронежилета не було. Тато всю ніч з ним просидів. Усе кликав: «Ходи, синок, покуримо». Приліг біля нього, поклав голову на подушку: «Володю, коли ти був маленький, ти мене обіймав, а зараз я обніму тебе».
Під час останньої розмови по телефону Володя сказав: «У вівторок я вже приїду додому». А вийшло так, що у вівторок його ховали. У селі Лисець Дунаєвецького району, де живуть його батьки. Щоб попрощатися з Володею, люди вишикувалися у кілометрову чергу. Рідні ще не звикли, що Володі більше немає. Десятирічний Вадик плаче, спить з фотографією тата. А маленька раз за разом запитує: «Мамо, а чого тато так довго спить?»
Лариса ШАНДОВСЬКА,
Хмельницька область
Фото з архіву родини ОВЧАРУКІВ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!