Євдокія КОНОВАЛЕЦЬ біля своєї каплички Поважні літа уже зігнули додолу Євдокію Дмитрівну. Трохи підводить і здоров’я, а от пам’ять бабуся має хорошу. Повагом переповідає своє життя і журиться, що лишилася самотою на старості літ. – Нас восьмеро дітей у сім’ї було, я – найменша, – каже Євдокія Дмитрівна. – Жила при різних властях. Замолоду була у нас така приказка: «Дівчата, заспівайте пісню». – «Та ми співали: сякої-такої, русько-польську і німецьку, а ще хоч якої?» Знала я різні мови, брат мій старший крепко розумний був. Тепер нікого не зосталося. Доживаю віку з племінником. Він помагав і капличку зводити. Бабуся розповідає, що за Союзу мама, людина віруюча, дуже переживала, коли комуністи у сільському храмі зробили склад. – Вона постійно казала: «Треба вдома побудувати капличку, щоб ніхто не заважав молитися». Але я була молодою і не вельми звертала на це увагу, – зітхає співрозмовниця. – Уже коли не стало неньки, задумалася над цими словами. Мама часто стала снитися і нагадувати про капличку. Тому й вирішила виконати її волю. Жінка обходила, об’їздила навколишні села, щоб побачити, які каплички будують там. Згодом доля звела з архітектором з Волині. Він намалював ескіз маленького храму. – Я відкладала пенсію на будівництво. Допомагали родичі. То тепер кожен знає, що це спільна справа родини Коновальців, – гордиться бабця. У 1991 році на Успіння Пресвятої Богородиці місцевий священик освятив капличку. Чимало односельчан зібралося на урочистість. Пенсіонерка любить розмірковувати про духовне життя, але, аналізуючи сьогодення, зітхає: – Зараз релігія підупала. Люди зажилися, багаті стали, а тому не дуже близькі до Бога. У війну всі бідували, а мали в серці милосердя. Моя мама доброю була – врятувала одну сім’ю євреїв від голоду. Пам’ятаю, вони вночі привозили снопи, бо у нас молотарка була. І таки вижили. Кілька літ тому приїздили до мене їхні нащадки, усе розпитували, на камеру знімали, казали, що кіно хочуть зробити. Бачите: добро проросло через стільки літ. А чим теперішні багатії тішаться? Палацами та іномарками. Я хоч і стара, а таки звела капличку, як мріяла мама. Тим і горджуся.
Руслана ТАТАРИН,
Львівська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Читайте також
Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...